Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
Того ча́су прочув Ірод чотиривла́сник чутки́ про Ісуса,
і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
і сказав своїм слу́гам: „Це Іван Христитель, — він із мертвих воскрес, і тому́ чуда тво́ряться ним“.
Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
Бо Ірод схопи́в був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язни́цю через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа.
Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
Бо до нього Іван говорив: „Не годи́ться тобі її мати!“
І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
І хотів Ірод смерть заподі́яти йому, та боявся наро́ду, бо того за пророка вважали.
У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
А як був день наро́дження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродія́дина, та й Іродові догоди́ла.
За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
Тому́ під прися́гою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
А вона, за намовою матері своєї: „Дай мені — проказала — отут на полу́миску голову Івана Христителя!“
І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
І цар засмутився, але́ через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
І прине́сли на полу́мискові його голову, та й дали́ дівчині, а та відне́сла її своїй матері.
І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
А учні його прибули́, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
Як Ісус те почув, Він відплив звідти чо́вном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, наро́д із міст пішов пі́шки за Ним.
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і змилосе́рдивсь над ними, і їхніх слаби́х уздоро́вив.
Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: „Тут місце пустинне, і година вже пі́зня; відпусти наро́д, — хай по селах розі́йдуться, і куплять пожи́ви собі“.
Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
А Ісус їм сказав: „Непотрібно відхо́дити їм, — нагодуйте їх ви!“
Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
Вони ж кажуть Йому: „Не маємо чим тут, — тільки п'я́теро хліба й дві рибі“.
І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
І, звелівши на́товпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, спогля́нув на небо, поблагословив й поламав ті хліби́, і дав учням, а учні наро́дові.
І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
І всі їли й наси́тились, а з кусків позосталих назбирали двана́дцятеро повних кошів.
А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жіно́к і дітей.
І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
І зараз звелів Ісус учням до чо́вна сідати, і перепли́сти на той бік раніше Його, аж поки наро́д Він відпу́стить.
А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
Відпусти́вши ж народ, Він на го́ру пішов помолитися насамоті́; і як вечір настав, був там Сам.
Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
А чо́вен вже був на сере́дині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супроти́вний.
У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
А о четвертій сторо́жі нічній Ісус підійшов до них, іду́чи по морю.
І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настра́шилися та й казали: „Мара́!“ І від стра́ху вони закричали...
Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
А Ісус до них зараз озвався й сказав: „Заспокійтесь, — це Я, не лякайтесь!“
Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
Петро ж відповів і сказав: „Коли, Господи, Ти́ це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді“.
Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
А Він відказав йому: „Іди“. І, вилізши з чо́вна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопа́ти, і скричав: „Рятуй мене, Господи!“
Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
І зараз Ісус простяг руку й схопи́в його, і каже до нього: „Маловірний, чого́ усумни́вся?“
А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
А приявні в чо́вні вклонились Йому та сказали: „Ти справді Син Божий!“
І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
Перепливши ж вони, прибули́ в землю Генісаре́тську.
І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій око́лиці, і до Нього прине́сли всіх хворих.