Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,
На той час до царя Ірода, правителя Ґалилеї, дійшла чутка про Ісуса.
і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.
Він сказав своїм слугам: «Я вважаю, що цей Чоловік й насправді є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу».
Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.
Іще раніше Ірод схопив Іоана, закував його в кайдани й кинув до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб.
Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.
Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі жити з Іродіадою». Але ж Ірод не слухався Іоана, й хотів убити його, однак боявся людей, бо народ вважав Іоана пророком.
І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.
У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.
Та коли настав день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала перед ним і гостями та так догодила йому, що він пообіцяв виконати будь-яке її бажання.
За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.
Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.
Мати навчила її сказати: «Подай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці».
І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.
Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, які сиділи за столом, тож наказав виконати прохання дівчини.
І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.
Голову Іоана принесли на тарілці й віддали дівчині, а та віднесла її своїй матері.
І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.
Почувши про це, прийшли учні Іоанові, забрали тіло його й поховали. Потім вони пішли до Ісуса й розповіли про все, що сталося.
Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.
Довідавшись про смерть Іоана, Ісус поплив на човні до безлюдного місця, щоб побути на самоті. Та коли люди дізналися, де Він, то послідували за Ним зі своїх міст.
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою.
Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.
Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі».
Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.
Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!»
Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.
Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин».
І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.
Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибиниі, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу.
І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.
Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі.
А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.
А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.
І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей.
А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті.
Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний.
У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді.
І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!»
Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!»
Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді».
Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса.
Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!»
Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?»
А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.
Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!»
І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.
Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської.
І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;
Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.