Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,
Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у місті Ветфаґія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнуту ослицю з віслючком. Відв’яжіть їх і приведіть до Мене.
глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.
І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.
А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?” — то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”».
Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:
Сталося так, щоб збулося сказане пророком:
Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.
«Перекажіть дочці Сіона [63]: „Поглянь! Твій Цар іде до тебе! Він покірливий їде верхи на ослиці, так, на віслючку, народженому від в’ючної тварини”».
і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.
Вони привели ослицю з віслючком, поклали на них свій одяг, а Ісус сів верхи.
Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.
Багато людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зелене віття, зрізане з дерев.
Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.
Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували:
«Осанна [64] синові Давида! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Осанна Богу на Небі!»
«Осанна [64] синові Давида! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє!Осанна Богу на Небі!»
А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?
Коли Ісус увійшов до Єрусалиму, все місто заворушилося, всі розпитували: «Хто це такий?»
Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.
А з натовпу відповідали: «Це Ісус, пророк із Назарета, що в Ґалилеї».
І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;
Зайшовши у двір Храму, Ісус почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи мінял та лави тих, хто продавав голубів.
і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.
Ісус говорив їм: «У Святому Писанні сказано: „Мій Храм буде домом молитви, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!”»
І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.
І підійшли до Нього у дворі Храму сліпі й криві, й Ісус зцілив їх.
Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,
Коли головні священики та книжники побачили дива, здійснені Ним, і дітей, які вигукували: «Хвала Тобі, Сину Давидів!» — то сильно розлютилися й сказали Йому:
і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?
«Ти чуєш, що ці діти гукають?» Ісус відповів їм: «Так, Я чую. Хіба не читали ви:
„В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали?”»
„В уста дітей та немовлят Ти вклав слова похвали?”»
І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.
Тоді Він покинув їх і пішов з Єрусалиму до Віфанії і там заночував.
Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.
Рано-вранці, повертаючись до Єрусалиму, Ісус дуже зголоднів.
І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.
Побачивши фіґове дерево край дороги, Він підійшов до нього, але не знайшов на ньому нічого, крім самого листя. Тоді ж Ісус мовив до нього: «Нехай же повік більше не буде плодів на тобі!» І дерево враз всохло.
І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!
Побачивши це, учні здивувалися й запитали: «Як могло дерево вмить всохнути?»
Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;
Ісус відповів: «Істинно кажу вам: коли матимете ви віру і не сумніватиметесь, що збудеться те, чого ви просите, то зможете не лише зробити те, що Я з цим деревом, але й якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море” — то й те неодмінно збудеться.
і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.
Якщо ви вірите, то отримаєте усе, що проситимете в молитві».
А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?
Коли Ісус прийшов до двору Храму й почав навчати людей, головні священики й старійшини підійшли до Нього й запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання, і якщо ви дасте Мені відповідь, тоді й Я скажу вам, чиєю владою Я все це роблю.
Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?
Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
Головні священики та юдейські лідери почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що воно від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.
А якщо скажемо, що воно від людей, то народ розгнівається на нас. (Вони боялися людей, адже народ вважав, що Іоан був справді пророком)».
І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.
Тож вони відповіли Ісусові: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення». Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.
«От як ви вважаєте: один чоловік мав двох синів. Підійшов він до старшого, та й каже: „Сину, йди сьогодні працювати у винограднику”.
Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.
А той йому у відповідь: „Не хочу”. Але потім передумав і пішов.
І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.
Тоді підійшов батько до іншого сина та й попросив те ж саме. Той каже: „Добре, я піду” — але не пішов.
Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.
Котрий з них зробив те, що батько хотів?» Ісусові відповіли: «Старший син». Тоді Він мовив: «Істинно кажу вам: збирачі податків та повії потраплять до Царства Божого поперед вас.
Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.
Кажу так, бо Іоан Хреститель прийшов праведним шляхом, та ви йому тоді не повірили, а збирачі податків та повії повірили! Ви ж, навіть побачивши це, все одно не розкаялися й не повірили йому».
Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.
«Послухайте ще одну притчу. Був собі один чоловік, який посадив виноградник. Навколо нього поставив огорожу, викопав яму для чавильні й звів башту. Потім здав виноградник в оренду та й поїхав собі мандрувати.
Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.
Як настала пора, він послав слуг до виноградарів по свою частину врожаю.
І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.
Але орендарі схопили їх: одного побили, другого вбили, а ще одного закидали камінням.
Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.
Ще раз господар послав слуг своїх, та вже більше ніж уперше, але й з тими вчинили так само.
На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.
Нарешті послав він до них свого сина, міркуючи: „Вони неодмінно поважатимуть сина мого!”
Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це — спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.
Тож вони схопили сина господаря, викинули його з виноградника і вбили.
Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?
Коли власник виноградника прийде туди, що йому зробити з тими орендарями?»
Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.
Тоді головні священики й старійшини відповіли Ісусові: «Він, неодмінно, вб’є тих злих людей, а виноградник здасть іншим орендарям, які сплатять його частку, коли настане час збирати врожай».
Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?
На те Ісус сказав: «Хіба не читали ви у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем. Так Господь зробив, та дивовижно це для нас”.
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем. Так Господь зробив, та дивовижно це для нас”.
Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.
Отже, кажу Я вам: Царство Боже буде відібране у вас, і здобудуть його люди, які живуть згідно з Царством Господнім.
І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений». [65]