Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

1

The Parable of the Wedding Feast

And Jesus answered and spoke to them again by parables and said:

2

Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

2

“The kingdom of heaven is like a certain king who arranged a marriage for his son,

3

і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

3

and sent out his servants to call those who were invited to the wedding; and they were not willing to come.

4

Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

4

Again, he sent out other servants, saying, ‘Tell those who are invited, “See, I have prepared my dinner; my oxen and fatted cattle are killed, and all things are ready. Come to the wedding.” ’

5

Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

5

But they made light of it and went their ways, one to his own farm, another to his business.

6

а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

6

And the rest seized his servants, treated them [a]spitefully, and killed them.

7

Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

7

But when the king heard about it, he was furious. And he sent out his armies, destroyed those murderers, and burned up their city.

8

Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

8

Then he said to his servants, ‘The wedding is ready, but those who were invited were not worthy.

9

Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

9

Therefore go into the highways, and as many as you find, invite to the wedding.’

10

І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

10

So those servants went out into the highways and gathered together all whom they found, both bad and good. And the wedding hall was filled with guests.

11

Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

11

“But when the king came in to see the guests, he saw a man there who did not have on a wedding garment.

12

і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

12

So he said to him, ‘Friend, how did you come in here without a wedding garment?’ And he was speechless.

13

Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

13

Then the king said to the servants, ‘Bind him hand and foot, [b]take him away, and cast him into outer darkness; there will be weeping and gnashing of teeth.’

14

Багато бо званих, мало ж вибраних.

14

“For many are called, but few are chosen.”

15

Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

15

The Pharisees: Is It Lawful to Pay Taxes to Caesar?

Then the Pharisees went and plotted how they might entangle Him in His talk.

16

І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

16

And they sent to Him their disciples with the Herodians, saying, “Teacher, we know that You are true, and teach the way of God in truth; nor do You care about anyone, for You do not [c]regard the person of men.

17

Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

17

Tell us, therefore, what do You think? Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?”

18

Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

18

But Jesus [d]perceived their wickedness, and said, “Why do you test Me, you hypocrites?

19

Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

19

Show Me the tax money.”
So they brought Him a denarius.

20

І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

20

And He said to them, “Whose image and inscription is this?”

21

Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

21

They said to Him, “Caesar’s.”
And He said to them, “Render[e] therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”

22

І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

22

When they had heard these words, they marveled, and left Him and went their way.

23

Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

23

The Sadducees: What About the Resurrection?

The same day the Sadducees, who say there is no resurrection, came to Him and asked Him,

24

говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

24

saying: “Teacher, Moses said that if a man dies, having no children, his brother shall marry his wife and raise up offspring for his brother.

25

Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

25

Now there were with us seven brothers. The first died after he had married, and having no offspring, left his wife to his brother.

26

так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

26

Likewise the second also, and the third, even to the seventh.

27

Опісля ж усїх умерла й жінка.

27

Last of all the woman died also.

28

Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.

28

Therefore, in the resurrection, whose wife of the seven will she be? For they all had her.”

29

Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

29

Jesus answered and said to them, “You are [f]mistaken, not knowing the Scriptures nor the power of God.

30

Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

30

For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are like angels [g]of God in heaven.

31

Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

31

But concerning the resurrection of the dead, have you not read what was spoken to you by God, saying,

32

Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

32

‘I am the God of Abraham, the God of Isaac, and the God of Jacob’? God is not the God of the dead, but of the living.”

33

І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

33

And when the multitudes heard this, they were astonished at His teaching.

34

Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

34

The Scribes: Which Is the First Commandment of All?

But when the Pharisees heard that He had silenced the Sadducees, they gathered together.

35

І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

35

Then one of them, a lawyer, asked Him a question, testing Him, and saying,

36

Учителю, котора заповідь велика в законї?

36

“Teacher, which is the great commandment in the law?”

37

Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

37

Jesus said to him, “‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, and with all your mind.’

38

Се перва й велика заповідь.

38

This is the first and great commandment.

39

Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

39

And the second is like it: ‘You shall love your neighbor as yourself.’

40

На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

40

On these two commandments hang all the Law and the Prophets.”

41

Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

41

Jesus: How Can David Call His Descendant Lord?

While the Pharisees were gathered together, Jesus asked them,

42

глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

42

saying, “What do you think about the Christ? Whose Son is He?”
They said to Him, “The Son of David.”

43

Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

43

He said to them, “How then does David in the Spirit call Him ‘Lord,’ saying:

44

Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

44

‘The Lord said to my Lord,
“Sit at My right hand,
Till I make Your enemies Your footstool” ’?

45

Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

45

If David then calls Him ‘Lord,’ how is He his Son?”

46

І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.

46

And no one was able to answer Him a word, nor from that day on did anyone dare question Him anymore.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Матвія 22

Matthew 22