Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
Ісус, озвавшися, знову заговорив до них у притчах:
Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля.
і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
Він послав своїх слуг кликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.
Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.
Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мій зготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля.
Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
Та ті тим знехтували й пішли собі, хто на власне поле, хто до свого крамарства;
а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
інші ж, схопивши слуг, познущалися з них і повбивали.
Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
Розгнівався цар і вислав військо, яке вигубило тих убивців, а їхнє місто спалило.
Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
Тоді він мовив своїм слугам: Обід — готовий, але запрошені були негідні.
Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
Підіть, отже, на роздоріжжя і, кого лише здибаєте, кличте на весілля.
І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
Вийшли ці слуги на дороги й зібрали всіх, кого тільки спіткали — злих і добрих, так що весільна світлиця була гостей повна.
Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;
Як же ввійшов той цар, щоб подивитися на гостей, побачив там чоловіка, що не був убраний у весільну одіж: ,
і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.
і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
Тоді цар промовив до слуг: Зв'яжіте йому ноги й руки та й киньте геть у темряву кромішню! Там буде плач і скрегіт зубів.
Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
Тоді фарисеї пішли й радили раду, як би його впіймати на слові.
І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
І вислали до нього своїх учнів разом з іродіянами. “Учителю”, —кажуть ті, — “ми знаємо, що ти щиросердий і що дороги Божої навчаєш по правді й не вважаєш ні на кого, бо не дивишся людям на обличчя.
Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
Скажи нам, як тобі здається: Чи дозволено давати кесареві податок, чи ні?”
Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, озвався: “Чого мене спокушаєте, лицеміри?
Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
Покажіть мені гріш податковий.” Ті принесли йому динарій.
Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
Відповідають йому: “Кесарів.” Тоді він до них каже: “Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.”
І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
Почувши це, ті здивувались і, полишивши його, відійшли.
Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
Того ж самого дня приступили до нього садукеї, що кажуть ніби нема воскресіння, і спитали його:
говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
“Учителю”, — кажуть, — “Мойсей мовив: Коли хто вмре бездітним, то нехай брат його одружиться з його жінкою і відродить потомство брата свого.
Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;
Було в нас сім братів. І перший, одружившись, умер, не мавши потомства, і зоставив свою жінку братові своєму.
Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
Отож, у воскресінні котрого з сімох буде вона жінка? Всі бо її мали.”
Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.
Ісус у відповідь сказав їм: “Помиляєтеся, бо не знаєте ані Писання, ані Божої сили.
Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
У воскресінні не женяться і не виходять заміж, а є як ангели на небі.
Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
А щодо воскресіння мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке вам каже:
Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
Я — Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова! Бог — не мертвих, але живих!”
Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
Довідавшись, що він замкнув уста садукеям, фарисеї зібралися разом.
І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
І от один із них, законоучитель, спитав його, спокушаючи:
Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
Він же сказав до нього: “Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю:
Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.
На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються.”
глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
“Що ви думаєте про Христа? Чий він син?” Кажуть йому: “Давидів.”
Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
Він до них мовить: “Як же Давид у надхненні називає його Господом,
Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
кажучи: Господь промовив Владиці моєму: Сідай праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів тобі під ноги.
Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
Коли, отже, Давид його Господом називає, то як він може бути його сином?”