Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.
Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці́ свої, та й пішли зустріча́ти молодого.
Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.
Нерозумні ж, узявши каганці́, не взяли́ із собою оливи.
Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.
А мудрі набрали оливи в посудинки ра́зом із своїми каганця́ми.
Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.
А коли забари́всь молодий, то всі задрімали й поснули.
О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!
А опі́вночі крик залуна́в: „Ось молодий, — виходьте назу́стріч!“
Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.
Схопи́лись тоді всі ті діви, і каганці́ свої наготува́ли.
Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.
Нерозумні ж сказали до мудрих: „Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці́ ось гаснуть“.
Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.
Мудрі ж відповіли та сказали: „Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі“.
Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.
І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весі́лля з ним, — і за́мкнені двері були́.
Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.
А по́тім прийшла й решта дів і казала: „Пане, пане, — відчини нам!“
Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.
Він же в відповідь їм проказав: „Поправді кажу вам, — не знаю я вас!“
Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.
Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли при́йде Син Лю́дський!
Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,
Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.
І одно́му він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спромо́жністю його. І відійшов.
Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.
А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п'ять і́нших талантів.
Так само й той, що два, придбав і він других два.
Так само ж і той, що взяв два — і він ще два і́нших набув.
Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.
А той, що одно́го взя́в, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срі́бло пана свого.
По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.
По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.
І прийшов той, що взяв п'ять талантів, — приніс іще п'ять талантів і сказав: „Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, — ось я здобу́в інші п'ять талантів“.
Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
Сказав же йому його пан: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.
Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: „Два таланти мені передав ти, — ось іще два тала́нти здобу́в я“.
Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.
Сказав йому пан його: „Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в мало́му був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!“
Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;
Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: „Я знав тебе, па́не, що тверда́ ти люди́на, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розси́пав.
і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.
І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє“.
Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:
І відповів його пан і сказав йому: „Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розси́пав?
так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.
Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибу́тком своє.
Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.
Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому́, що десять талантів він має.
Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.
Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.
А раба непотрібного вкиньте до зо́внішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!
Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;
Коли ж при́йде Син Лю́дський у славі Своїй, і всі анголи́ з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;
І перед Ним усі наро́ди зберуться, і Він відді́лить одного від о́дного їх, як відділя́є вівчар овець від козлів.
і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.
І поставить Він вівці право́руч Себе, а козлята — ліво́руч.
Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.
Тоді скаже Цар тим, хто право́руч Його: „Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закла́дин світу.
Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;
Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, пра́гнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли́ ви.
нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.
Був наги́й — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в'язни́ці Я був — і прийшли ви до Мене“.
Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?
Тоді відповідя́ть Йому праведні й скажуть: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?
Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли́, чи наги́м — і зодягли?
Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?
Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці — і до Тебе прийшли?“
І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.
Цар відповість і промовить до них: „Поправді кажу́ вам: що́ тільки вчинили ви одно́му з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили“.
Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:
Тоді скаже й тим, хто ліво́руч: „Ідіть ви від Мене, прокля́ті, у вічний огонь, що дияволові та його посланця́м пригото́ваний.
бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;
Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, пра́гнув — і ви не напоїли Мене,
був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.
мандрівником Я був — і не прийняли́ ви Мене, був наги́й — і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці — і Мене не відвідали ви“.
Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?
Тоді відповідять і вони, промовляючи: „Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спра́гненого, або мандрівником, чи наго́го, чи недужого, чи в в'язниці — і не послужили Тобі?“
Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.
Тоді Він відповість їм і скаже: „Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!“