Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
І зв'язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
“Згрішив я”, — сказав, — “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!”
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.”
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.”
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?”
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли.
Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва.
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?”
Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.”
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!”
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!”
Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.”
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!”
Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!”
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його.
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус — Цар Юдейський.”
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!”
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
“Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.”
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години.
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, — тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?”
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”.
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.”
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: “Це справді був Син Божий!”
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім'я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
На другий день, що після п'ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
“Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.”
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
Пилат каже до них: “Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.”