Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
А коли настав ра́нок, усі первосвященики й старші наро́ду зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
І, зв'язавши Його, повели́, та й По́нтію Пилату намісникові віддали́.
Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
Тоді Юда, що ви́дав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібнякі́в первосвященикам і старшим,
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
та й сказав: „Я згрішив, невинну кров ви́давши“. Вони ж відказали: „А нам що до того? Дивись собі сам“.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
І, кинувши в храм срібняки́, відійшов, а потому пішов, — та й повісився.
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
А первосвященики, як взяли срібняки́, то сказали: „Цього не годи́ться покласти до сховку церковного, — це ж бо заплата за кров“.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
А порадившись, купили на них поле ганча́рське, щоб мандрівників ховати,
Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.
чому й зветься те поле „полем крови“ аж до сьогодні.
Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремі́я, промовляючи: „І взяли вони тридцять срібнякі́в, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
і дали́ їх за поле ганча́рське, як Господь наказав був мені“.
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
Ісус же став перед намісником. І намі́сник Його запитав і сказав: „Чи Ти Цар Юдейський?“ Ісус же йому відказав: „Ти кажеш“.
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічо́го на те не відказував.
Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
Тоді каже до Нього Пила́т: „Чи не чуєш, — як багато на Тебе свідку́ють?“
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був ду́же здивований.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
Мав же намісник звича́й відпускати на свято наро́дові в'я́зня одно́го, котро́го хотіли вони.
Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
Був тоді в'я́зень відо́мий, що звався Вара́вва.
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: „Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?“
Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
Коли ж він сидів на судде́вім сиді́нні, його дружи́на прислала сказати йому: „Нічо́го не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього“.
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
А первосвященики й старші попідмовля́ли наро́д, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподі́яти.
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Намісник тоді відповів і сказав їм: „Котро́го ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?“ Вони ж відказали: „Варавву“.
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
Пилат каже до них: „А що́ ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?“ Усі закричали: „Нехай ро́зп'ятий бу́де!“
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
А намісник спитав: „Яке ж зло Він зробив?“ Вони ж зачали́ ще сильніше кричати й казати: „Нехай ро́зп'ятий буде!“
Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
І, як побачив Пила́т, що нічо́го не вдіє, а неспо́кій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: „Я невинний у крові Його! Самі ви побачите“.
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
А ввесь наро́д відповів і сказав: „На нас Його кров і на наших дітей!“
Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб ро́зп'ятий був.
Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
Тоді то намісникові вояки́, до прето́рія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
І, роздягнувши Його, багряни́цю наділи на Нього.
і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
І, сплівши з терни́ни вінка, покла́ли Йому на голову, а трости́ну в прави́цю Його. І, навко́лішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: „Раді́й, Ца́рю Юдейський!“
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
А коли назнущалися з Нього, зняли́ з Нього плаща́, і зодягнули в одежу Його. І повели́ Його на розп'яття́.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
А виходячи, стріли одного кіріне́янина, — Си́мон на йме́ння, — його змусили не́сти для Нього хреста.
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
І, прибувши на місце, що зветься Голго́фа, цебто сказати „Черепо́вище“,
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
дали́ Йому пити вина, із гірко́тою змішаного, — та, покуштувавши, Він пити не схотів.
Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
А розп'я́вши Його, вони поділили одежу Його, кинувши же́реба.
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
І напис провини Його помістили над Його головою: „Це Ісус, Цар Юдейський“.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
Тоді ро́зп'ято з Ним двох розбійників: одного право́руч, а одного ліво́руч.
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
А хто побіч прохо́див, Його лихосло́вили та головами своїми хитали,
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
і казали: „Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, — спаси Само́го Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!“
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
Так само ж і первосвященики з книжниками та старши́ми, насміхаючися, говорили:
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
„Він інших спасав, — а Само́го Себе не може спасти́! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зі́йде тепер із хреста, — і ми повіримо Йому!
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
Покладав Він надію на Бога, — нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому́. Бо Він говорив: „Я — Син Божий“.
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були ро́зп'яті.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
А від години шостої аж до години дев'ятої — те́мрява сталась по ці́лій землі!
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучни́м голосом, кажучи: „Елі́, Елі́, лама́ савахта́ні?“ цебто: „Боже Мій, Боже Мій, на́що Мене Ти покинув?“
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю́.
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
А один із них зараз побіг і взяв гу́бку та, оцтом її напо́внивши, настромив на трости́ну й давав Йому пити.
Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
Інші казали: „Чекай но, поба́чмо, — чи при́йде Ілля визволяти Його“.
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
А Ісус знову голосом гучним скрикнув, — і духа віддав.
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
І ось заві́са у храмі роздерлась надво́є — від ве́рху аж додолу, і земля потрясла́ся, і зачали́ розпада́тися скелі,
і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
і повідкривались гроби́, і повставало багато тіл спочилих святих,
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
а з гробів повиходивши, по Його воскресінні, до міста святого ввійшли, і багатьо́м з'явились.
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли́, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися ду́же й казали: „Він був справді Син Божий!“
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
Було там багато й жінок, що дивилися зда́лека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуго́вували.
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
Між ними була́ Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йо́сипа, і мати синів Зеведе́євих.
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Аримате́ї, на ім'я́ Йо́сип, що й сам був навчався в Ісуса.
Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його в чисте полотно́,
положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
і поклав його в гробі ново́му своїм, що був висік у скелі. До дверей гробови́х привалив він великого каменя, та й відійшов.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
Була́ ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насу́проти гро́бу.
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
і сказали: „Пригадали ми, пане, собі, що обма́нець отой, як живий іще був, то сказав: „По трьох днях Я воскре́сну“.
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали наро́дові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу“.
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
Відказав їм Пилат: „Сторо́жу ви маєте, — ідіть, забезпечте, як знаєте“.