Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;
Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;
і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.
і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.
Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,
Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,
кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.
кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.
І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.
Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.
Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.
А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.
Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.
Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.
Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,
Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,
і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.
і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.
Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.
Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!
А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.
Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.
Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?
Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?
І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.
Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.
На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.
На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.
Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.
Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.
Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?
Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?
Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.
Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!
Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.
А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.
Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.
Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.
Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.
Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!
Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.
Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!
Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.
Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!
І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.
У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!
Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.
Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.
Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію [1] , зібрали через Нього весь підрозділ.
І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;
І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю
і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!
та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!
І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.
І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.
І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.
А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.
Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,
Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.
І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,
Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,
дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.
дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.
Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.
А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг
і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.
Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.
Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.
Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.
Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,
А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами
і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.
і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!
Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:
Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:
Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;
Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.
Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.
Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!
Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.
Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.
Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.
Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.
Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?
А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?
Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.
Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю [2].
І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.
І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.
Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.
Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.
Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.
Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.
І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;
І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,
і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,
гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали
і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.
і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.
Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.
А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!
Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.
Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.
Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.
Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.
Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.
Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;
Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.
він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.
І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,
Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном
положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.
і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.
Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.
Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.
Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,
Наступного дня, що після п’ятниці [3] , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата
кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.
і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!
Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.
Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.
Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.
Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.