Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі.
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням;
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його.
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока.
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду.
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
Ще ж інше впало на добру землю — і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше."
Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі.
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
І він сказав їм: "Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами,
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось."
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
І сказав їм: "Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі?
Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, — зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово.
Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
Так само посіяне на каменистому ґрунті, — це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають,
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються.
А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово,
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним.
А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
А що посіяні на добру землю, — це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше."
І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
І говорив їм: "Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику?
Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б.
І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
І казав їм: "Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте.
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має."
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
І казав: "Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю:
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, — насіння те кільчиться й росте. А як — він сам не знає.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю.
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали."
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
І мовив: "До чого прирівняємо Царство Боже — або у якій притчі ми його появимо?
Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
Воно — немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі.
а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись."
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти.
Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням.
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: "Перепливімо лишень на той бік!"
І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався.
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
А він був на кормі, — спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: "Учителю, тобі байдуже, що гинемо?"
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: "Замовкни! Ущухни!" І затих вітер, і залягла велика тиша.
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
Тоді сказав до них: "Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри?"