Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.
Одного разу, коли Ісус проповідував біля озера, навколо Нього зібрався величезний натовп. Тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі.
І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:
Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.
Коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його.
Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.
Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко,
Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.
та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння.
А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.
Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки, і ті не дали врожаю.
А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.
Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більше від посіяного».
І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.
Потім Він додав: «Той, хто має вуха, нехай почує!»
Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.
Коли натовп залишив Ісуса, то дванадцать апостолів та інші Його послідовники запитали Його про притчі.
І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,
І Він їм сказав: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах:
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
бо вони дивилися, дивилися, але не бачили, бо вони слухали, слухали, але не розуміли, а інакше навернулися й були б прощені».
щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.
І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?
Ісус сказав учням Своїм: «Хіба ви не зрозуміли цієї притчі? Якщо ви не зрозуміли цієї, як же ви зрозумієте інші притчі?
Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.
Одні люди, як ті зерна при дорозі, де Слово посіяне. Як тільки вони чують його, з’являється сатана і віднімає посіяне в них Слово.
Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,
Інші люди, як зерна, посіяні у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його.
та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.
Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри.
А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,
Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші бажання душать Слово, і воно не дає плодів.[11]
та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.
А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.
Іще інші — зерно, що було посіяне в добру землю. Це ті, хто чують Слово, приймають його і приносять щедрий врожай: у тридцятеро, шістдесят та навіть у сто разів більший від посіяного».
І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?
І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку.
Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.
Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим.
І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.
І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуваєте.
Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.
Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить».
І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,
Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно.
та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як — він не знає.
Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і ростє днями й ночами — як, він навіть сам не знає.
Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.
Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос.
Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.
Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива».
І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?
Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти?
Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;
Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають.
а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.
Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку».
І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.
Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти.
Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.
Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював.
І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.
Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!»
І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.
Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними.
І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.
Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води.
А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?
Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?»
І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.
Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша.
І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?
І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?»