Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.
Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.
І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.
Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.
І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, —
І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,
відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.
тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.
Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?
Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв [1] хліба і дати їм їсти?
Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.
Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.
І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,
І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.
і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.
Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.
І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.
Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.
І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.
а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.
А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.
А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.
І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.
А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.
І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.
Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі [2] ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.
Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,
всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.
бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!
І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.
Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.
Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.
А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.
І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.
І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.
І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,
Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,
кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.
оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.
І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.
І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.