Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,
Через те, що чимало людей бралося складати оповідь про справи, які здійснилися між нами, так само, як нам розповіли їх ті, хто спочатку були очевидцями і хто служив Богу, проголошуючи Його Слово, я також подумав, що це добра справа, оскільки я ретельно вивчив усе від початку, щоб написати для тебе докладну повість, високошановний Теофіле,[1] аби ти міг затямити, що все, чого вчили тебе, — то є істинна правда.
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
У дні, коли в Юдеї правив цар Ірод, був собі священик на ймення Захарія. Він належав до денної черги Авія.[2] Дружину Захарієву звали Єлизаветою, і була вона з прямих нащадків Ааронових.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
Обоє вони були праведні перед Богом, неухильно дотримувалися всіх Божих заповідей і настанов.
І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
Але вони не мали дітей, оскільки Єлизавета була неплідна, та й були вони вже старі.
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
Якось, коли була черга Авієвого роду і Захарія саме правив службу Божу, випало йому за жеребом (так водилося серед священиків) іти до Храму Господнього й покадити там.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
Дуже багато людей зібралося біля стін Храму молитися, коли Захарія почав кадити.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
І от праворуч від кадильного вівтаря з’явився йому Ангел Господній.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
Побачивши Ангела, Захарія стривожився і дуже перелякався.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
Та Ангел заговорив до нього: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, й дружина твоя Єлизавета, народить тобі сина, якого назвеш ти Іоаном.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
Він принесе тобі радість і щастя. І багато людей будуть радіти з його народження.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
Бо він буде великим у Господа. Лише не мусить він пити вина, ані міцніших напоїв, а від самого народження він буде сповнений Духом Святим.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
І він поверне багатьох дітей Ізраїлевих до Господа Бога їхнього.
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
Він прийде перед Господом, наділений духом і владою пророка Іллі, й знову поверне серця батьків до дітей їхніх, а непокірних настановить на путь мудрості праведних і приготує людей до приходу Господа».
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
І запитав Захарія Ангела: «Звідки мені знати, що це так? Адже я старий, та й дружина моя вже похилого віку».
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
У відповідь Ангел сказав: «Мене звати Ґавриїл. Я стою перед Богом. І я посланий говорити з тобою і повідомити цю добру звістку.
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
Але слухай: ти мовчатимеш і не зможеш говорити, аж доки не настане день, коли це трапиться через те, що не повірив моїм словам. А слова ці неодмінно збудуться в належний час».
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
Люди біля Храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в Храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:
Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців.
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.
Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою».
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом.
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида.
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.
Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?»
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим.
І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.
І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна!
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
Тими днями Марія зібралася й подалася, поспішаючи у гірську околицю, до міста юдейського.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
І сталося так, що коли вона почула Маріїне привітання, дитина в утробі її ворухнулась, і Єлизавета сповнилася Святого Духа.
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
Вона голосно скрикнула і сказала: «Ти найблагословенніша серед жінок, і благословенна та Дитина, Яку ти народиш.
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
Але за віщо мені така радість, що мати Господа мого завітала до мене?
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
Бо тільки-но звук того привіту торкнувся вуха мого, як дитина в утробі моїй стрепенулася.
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
Благословенна ж ти, тому що повірила у те, що збудеться сказане Господом».
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
«Душа моя Господа звеличує, і дух мій радіє у Бозі, Спасителі моєму,
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
бо зглянувся Він на смиренну свою рабу, і віднині всі люди зватимуть мене благословенною,
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
бо Всесильний зробив для мене велике. Ім’я Його — святе.
І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.
Із роду в рід дарує Він милість тим, хто шанує Його.
Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;
Він явив могутність руки Своєї, усіх хвальків пихатих думкою сердець своїх Він розвіяв.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
Правителів могутніх Він скинув з їх престолів, й людей смиренних натомість Він возніс.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
Людей голодних Він обдарував добром, і геть прогнав ні з чим людей багатих.
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
Він допоміг народу Ізраїля, слузі Своєму, згадавши Свою милість,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.
як обіцяв Він нашим предкам: Авраамові й його нащадкам назавжди».
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
Марія лишалася у Єлизавети протягом трьох місяців, а потім повернулася додому.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
Для Єлизавети прийшов час пологів, і вона народила сина.
І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
Сусіди й родичі почули, що Бог подарував їй велику милість, і раділи разом з нею.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.
І сталося так, що коли малому сповнилося вісім днів, вони прийшли зробити йому обрізання, й хотіли назвати його Захарією, як і батька.
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
Але мати хлопчика заперечила: «Ні. Йому належить зватися Іоаном».
І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.
Гості їй кажуть: «Але ж нікого в вашому роду так не звали».
Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.
Знаками вони почали питати батька, яке ім’я хоче він дати синові.
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
Захарія попросив табличку й написав на ній: «Його звати Іоан». Усі були здивовані.
Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
Тієї ж миті уста Захарії розімкнулися, язик розв’язався, і він заговорив, славлячи Бога.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
І тоді страх охопив сусідів, і по всій гірській країні Юдеї обговорювалися ці справи.
І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
Кожен, хто чув про те, дивувався й замислювався: «Ким буде це дитя?» Бо ж очевидно було, що сила Господня з ним.
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
А батько його, Захарія, сповнився Духом Святим і прорік:
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
«Хай буде благословен Господь, Бог Ізраїлю, бо прийшов Він, щоб допомогти народові Своєму і дати йому волю.
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
І Він прислав нам могутнього Спасителя з дому слуги Свого Давида,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)
як і обіцяв устами святих пророків, які жили в давнину.
спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,
Він обіцяв порятувати нас від ворогів наших і від влади всіх, хто нас ненавидить,
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
аби виявити милість нашим предкам і пам’ять про Свій святий Заповіт, [3]
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
про клятву, яку Він приніс нашому предкові Аврааму:
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
визволити нас з-під влади ворогів наших і дозволити нам служити Йому без страху,
служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.
а лише зі святістю й праведністю перед Ним у всі дні життя нашого.
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;
Ти, дитино, будеш названий „пророком Всевишнього”, оскільки прийдеш перед Господом, аби приготувати шлях Йому
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
і сказати людям Його, що вони будуть спасенні через відпущення гріхів їхніх.
по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
Через велике милосердя нашого Бога новий день [4] засяє на нас з висоти,
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
щоб освітити тих, хто живе під чорною тінню смерті, і щоб направити стопи наші на шлях миру».