Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.

1

The Seventy Sent Out

After these things the Lord appointed [a]seventy others also, and sent them two by two before His face into every city and place where He Himself was about to go.

2

Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.

2

Then He said to them, “The harvest truly is great, but the laborers are few; therefore pray the Lord of the harvest to send out laborers into His harvest.

3

Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.

3

Go your way; behold, I send you out as lambs among wolves.

4

Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.

4

Carry neither money bag, knapsack, nor sandals; and greet no one along the road.

5

У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;

5

But whatever house you enter, first say, ‘Peace to this house.’

6

і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.

6

And if a son of peace is there, your peace will rest on it; if not, it will return to you.

7

У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.

7

And remain in the same house, eating and drinking such things as they give, for the laborer is worthy of his wages. Do not go from house to house.

8

І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,

8

Whatever city you enter, and they receive you, eat such things as are set before you.

9

і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.

9

And heal the sick there, and say to them, ‘The kingdom of God has come near to you.’

10

У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:

10

But whatever city you enter, and they do not receive you, go out into its streets and say,

11

І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.

11

‘The very dust of your city which clings to [b]us we wipe off against you. Nevertheless know this, that the kingdom of God has come near you.’

12

Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.

12

[c]But I say to you that it will be more tolerable in that Day for Sodom than for that city.

13

Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.

13

Woe to the Impenitent Cities

“Woe to you, Chorazin! Woe to you, Bethsaida! For if the mighty works which were done in you had been done in Tyre and Sidon, they would have repented long ago, sitting in sackcloth and ashes.

14

Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.

14

But it will be more tolerable for Tyre and Sidon at the judgment than for you.

15

І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.

15

And you, Capernaum, [d]who are exalted to heaven, will be brought down to Hades.

16

Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.

16

He who hears you hears Me, he who rejects you rejects Me, and he who rejects Me rejects Him who sent Me.”

17

І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.

17

The Seventy Return with Joy

Then the [e]seventy returned with joy, saying, “Lord, even the demons are subject to us in Your name.”

18

Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.

18

And He said to them, “I saw Satan fall like lightning from heaven.

19

Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.

19

Behold, I give you the authority to trample on serpents and scorpions, and over all the power of the enemy, and nothing shall by any means hurt you.

20

Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.

20

Nevertheless do not rejoice in this, that the spirits are subject to you, but [f]rather rejoice because your names are written in heaven.”

21

Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.

21

Jesus Rejoices in the Spirit

In that hour Jesus rejoiced in the Spirit and said, “I thank You, Father, Lord of heaven and earth, that You have hidden these things from the wise and prudent and revealed them to babes. Even so, Father, for so it seemed good in Your sight.

22

Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.

22

All[g] things have been delivered to Me by My Father, and no one knows who the Son is except the Father, and who the Father is except the Son, and the one to whom the Son wills to reveal Him.”

23

І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:

23

Then He turned to His disciples and said privately, “Blessed are the eyes which see the things you see;

24

глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.

24

for I tell you that many prophets and kings have desired to see what you see, and have not seen it, and to hear what you hear, and have not heard it.”

25

І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?

25

The Parable of the Good Samaritan

And behold, a certain [h]lawyer stood up and tested Him, saying, “Teacher, what shall I do to inherit eternal life?”

26

Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?

26

He said to him, “What is written in the law? What is your reading of it?”

27

Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.

27

So he answered and said, “ ‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, with all your strength, and with all your mind,’ and ‘your neighbor as yourself.’ ”

28

Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.

28

And He said to him, “You have answered rightly; do this and you will live.”

29

Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?

29

But he, wanting to justify himself, said to Jesus, “And who is my neighbor?”

30

Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.

30

Then Jesus answered and said: “A certain man went down from Jerusalem to Jericho, and fell among [i]thieves, who stripped him of his clothing, wounded him, and departed, leaving him half dead.

31

Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.

31

Now by chance a certain priest came down that road. And when he saw him, he passed by on the other side.

32

Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.

32

Likewise a Levite, when he arrived at the place, came and looked, and passed by on the other side.

33

Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,

33

But a certain Samaritan, as he journeyed, came where he was. And when he saw him, he had compassion.

34

і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;

34

So he went to him and bandaged his wounds, pouring on oil and wine; and he set him on his own animal, brought him to an inn, and took care of him.

35

а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.

35

On the next day, [j]when he departed, he took out two denarii, gave them to the innkeeper, and said to him, ‘Take care of him; and whatever more you spend, when I come again, I will repay you.’

36

Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?

36

So which of these three do you think was neighbor to him who fell among the thieves?”

37

Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.

37

And he said, “He who showed mercy on him.”
Then Jesus said to him, “Go and do likewise.”

38

Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.

38

Mary and Martha Worship and Serve

Now it happened as they went that He entered a certain village; and a certain woman named Martha welcomed Him into her house.

39

А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.

39

And she had a sister called Mary, who also sat at [k]Jesus’ feet and heard His word.

40

Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.

40

But Martha was distracted with much serving, and she approached Him and said, “Lord, do You not care that my sister has left me to serve alone? Therefore tell her to help me.”

41

Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,

41

And [l]Jesus answered and said to her, “Martha, Martha, you are worried and troubled about many things.

42

одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.

42

But one thing is needed, and Mary has chosen that good part, which will not be taken away from her.”

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Луки 10

Luke 10