Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.

A Man with Dropsy Healed on the Sabbath

Now it happened, as He went into the house of one of the rulers of the Pharisees to eat bread on the Sabbath, that they watched Him closely.

2

І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.

2

And behold, there was a certain man before Him who had dropsy.

3

І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?

3

And Jesus, answering, spoke to the lawyers and Pharisees, saying, “Is it lawful to heal on the [a]Sabbath?”

4

Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.

4

But they kept silent. And He took him and healed him, and let him go.

5

І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?

5

Then He answered them, saying, “Which of you, having a [b]donkey or an ox that has fallen into a pit, will not immediately pull him out on the Sabbath day?”

6

І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.

6

And they could not answer Him regarding these things.

7

Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:

7

Take the Lowly Place

So He told a parable to those who were invited, when He noted how they chose the best places, saying to them:

8

Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,

8

“When you are invited by anyone to a wedding feast, do not sit down in the best place, lest one more honorable than you be invited by him;

9

і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.

9

and he who invited you and him come and say to you, ‘Give place to this man,’ and then you begin with shame to take the lowest place.

10

Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.

10

But when you are invited, go and sit down in the lowest place, so that when he who invited you comes he may say to you, ‘Friend, go up higher.’ Then you will have glory in the presence of those who sit at the table with you.

11

Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.

11

For whoever exalts himself will be [c]humbled, and he who humbles himself will be exalted.”

12

Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.

12

Then He also said to him who invited Him, “When you give a dinner or a supper, do not ask your friends, your brothers, your relatives, nor rich neighbors, lest they also invite you back, and you be repaid.

13

Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;

13

But when you give a feast, invite the poor, the [d]maimed, the lame, the blind.

14

то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.

14

And you will be blessed, because they cannot repay you; for you shall be repaid at the resurrection of the just.”

15

Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

15

The Parable of the Great Supper

Now when one of those who sat at the table with Him heard these things, he said to Him, “Blessed is he who shall eat [e]bread in the kingdom of God!”

16

Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

16

Then He said to him, “A certain man gave a great supper and invited many,

17

і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

17

and sent his servant at supper time to say to those who were invited, ‘Come, for all things are now ready.’

18

І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

18

But they all with one accord began to make excuses. The first said to him, ‘I have bought a piece of ground, and I must go and see it. I ask you to have me excused.’

19

А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.

19

And another said, ‘I have bought five yoke of oxen, and I am going to test them. I ask you to have me excused.’

20

А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

20

Still another said, ‘I have married a wife, and therefore I cannot come.’

21

І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

21

So that servant came and reported these things to his master. Then the master of the house, being angry, said to his servant, ‘Go out quickly into the streets and lanes of the city, and bring in here the poor and the [f]maimed and the lame and the blind.’

22

І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.

22

And the servant said, ‘Master, it is done as you commanded, and still there is room.’

23

І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.

23

Then the master said to the servant, ‘Go out into the highways and hedges, and compel them to come in, that my house may be filled.

24

Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.

24

For I say to you that none of those men who were invited shall taste my supper.’ ”

25

Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:

25

Leaving All to Follow Christ

Now great multitudes went with Him. And He turned and said to them,

26

Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.

26

“If anyone comes to Me and does not hate his father and mother, wife and children, brothers and sisters, yes, and his own life also, he cannot be My disciple.

27

І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.

27

And whoever does not bear his cross and come after Me cannot be My disciple.

28

Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?

28

For which of you, intending to build a tower, does not sit down first and count the cost, whether he has enough to finish it —

29

щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:

29

lest, after he has laid the foundation, and is not able to finish, all who see it begin to mock him,

30

Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.

30

saying, ‘This man began to build and was not able to finish’?

31

Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.

31

Or what king, going to make war against another king, does not sit down first and consider whether he is able with ten thousand to meet him who comes against him with twenty thousand?

32

Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.

32

Or else, while the other is still a great way off, he sends a delegation and asks conditions of peace.

33

Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.

33

So likewise, whoever of you does not forsake all that he has cannot be My disciple.

34

Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?

34

Tasteless Salt Is Worthless

“Salt is good; but if the salt has lost its flavor, how shall it be seasoned?

35

Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.

35

It is neither fit for the land nor for the [g]dunghill, but men throw it out. He who has ears to hear, let him hear!”

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Луки 14

Luke 14