Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.
Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?
Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав: “Чи вільно зціляти в суботу, чи ні?”
Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.
Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?
До них же промовив: “Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній?”
Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:
Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу:
Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,
“Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.
і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе: Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.
А навпаки: коли тебе запросять, іди й займи останнє місце, щоб, коли прийде той, що тебе покликав, сказав до тебе: Друже, сідай вище! Тоді буде тобі честь перед усіма, що сидітимуть з тобою.
Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.
Бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, буде вивищений.”
Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.
Він сказав також тому, що його покликав: “Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;
але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.
І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.”
Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.
Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: “Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.”
Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;
А Ісус озвавсь до нього: “Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.
Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове.
І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.
Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.
Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.
А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти.
І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.
Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.
Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.
Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.
Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.”
Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:
Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив:
Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.
“Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.
Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?
Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:
щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.
мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.
Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього?
Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.
Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.
Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?
Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити?