Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.
Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його.
І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.
Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“.
Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?
„Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її?
І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.
І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“.
Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.
Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!...
Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?
Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде?
А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.
А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“
Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.
Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“.
і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.
І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток.
І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно.
Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти.
І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.
І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й.
І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.
I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́.
Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.
Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину!
Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,
Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе.
і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“.
І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.
І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!
Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.
І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“.
Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;
А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги.
і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:
Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти,
бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.
бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони.
Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.
А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці.
І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.
І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“
Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.
А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“.
Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.
І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.
Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;
А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я.
як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“.
Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;
І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!