Переклад Куліша та Пулюя

King James Bible

Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,

Parable of the Persistent Widow

And he spake a parable unto them to this end, that men ought always to pray, and not to faint;

2

глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.

2

Saying, There was in a city a judge, which feared not God, neither regarded man:

3

Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.

3

And there was a widow in that city; and she came unto him, saying, Avenge me of mine adversary.

4

І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,

4

And he would not for a while: but afterward he said within himself, Though I fear not God, nor regard man;

5

то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.

5

Yet because this widow troubleth me, I will avenge her, lest by her continual coming she weary me.

6

Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!

6

And the Lord said, Hear what the unjust judge saith.

7

Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?

7

And shall not God avenge his own elect, which cry day and night unto him, though he bear long with them?

8

Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?

8

I tell you that he will avenge them speedily. Nevertheless when the Son of man cometh, shall he find faith on the earth?

9

Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:

9

The Pharisee and Tax Collector

And he spake this parable unto certain which trusted in themselves that they were righteous, and despised others:

10

Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.

10

Two men went up into the temple to pray; the one a Pharisee, and the other a publican.

11

Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.

11

The Pharisee stood and prayed thus with himself, God, I thank thee, that I am not as other men are, extortioners, unjust, adulterers, or even as this publican.

12

Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.

12

I fast twice in the week, I give tithes of all that I possess.

13

А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.

13

And the publican, standing afar off, would not lift up so much as his eyes unto heaven, but smote upon his breast, saying, God be merciful to me a sinner.

14

Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.

14

I tell you, this man went down to his house justified rather than the other: for every one that exalteth himself shall be abased; and he that humbleth himself shall be exalted.

15

Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.

15

Jesus Blesses the Children

And they brought unto him also infants, that he would touch them: but when his disciples saw it, they rebuked them.

16

Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.

16

But Jesus called them unto him, and said, Suffer little children to come unto me, and forbid them not: for of such is the kingdom of God.

17

Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.

17

Verily I say unto you, Whosoever shall not receive the kingdom of God as a little child shall in no wise enter therein.

18

І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

18

The Rich Young Ruler

And a certain ruler asked him, saying, Good Master, what shall I do to inherit eternal life?

19

Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

19

And Jesus said unto him, Why callest thou me good? none is good, save one, that is, God.

20

Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

20

Thou knowest the commandments, Do not commit adultery, Do not kill, Do not steal, Do not bear false witness, Honour thy father and thy mother.

21

Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

21

And he said, All these have I kept from my youth up.

22

Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

22

Now when Jesus heard these things, he said unto him, Yet lackest thou one thing: sell all that thou hast, and distribute unto the poor, and thou shalt have treasure in heaven: and come, follow me.

23

Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

23

And when he heard this, he was very sorrowful: for he was very rich.

24

Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

24

And when Jesus saw that he was very sorrowful, he said, How hardly shall they that have riches enter into the kingdom of God!

25

Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

25

For it is easier for a camel to go through a needle's eye, than for a rich man to enter into the kingdom of God.

26

Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

26

And they that heard it said, Who then can be saved?

27

Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

27

And he said, The things which are impossible with men are possible with God.

28

Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

28

Then Peter said, Lo, we have left all, and followed thee.

29

Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

29

And he said unto them, Verily I say unto you, There is no man that hath left house, or parents, or brethren, or wife, or children, for the kingdom of God's sake,

30

та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.

30

Who shall not receive manifold more in this present time, and in the world to come life everlasting.

31

Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.

31

Jesus Again Predicts His Death

Then he took unto him the twelve, and said unto them, Behold, we go up to Jerusalem, and all things that are written by the prophets concerning the Son of man shall be accomplished.

32

Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,

32

For he shall be delivered unto the Gentiles, and shall be mocked, and spitefully entreated, and spitted on:

33

і бивши убють Його; а третього дня воскресне.

33

And they shall scourge him, and put him to death: and the third day he shall rise again.

34

А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.

34

And they understood none of these things: and this saying was hid from them, neither knew they the things which were spoken.

35

Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;

35

Jesus Heals a Blind Beggar

And it came to pass, that as he was come nigh unto Jericho, a certain blind man sat by the way side begging:

36

чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.

36

And hearing the multitude pass by, he asked what it meant.

37

Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.

37

And they told him, that Jesus of Nazareth passeth by.

38

І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.

38

And he cried, saying, Jesus, thou Son of David, have mercy on me.

39

А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.

39

And they which went before rebuked him, that he should hold his peace: but he cried so much the more, Thou Son of David, have mercy on me.

40

Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,

40

And Jesus stood, and commanded him to be brought unto him: and when he was come near, he asked him,

41

глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.

41

Saying, What wilt thou that I shall do unto thee? And he said, Lord, that I may receive my sight.

42

А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.

42

And Jesus said unto him, Receive thy sight: thy faith hath saved thee.

43

І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.

43

And immediately he received his sight, and followed him, glorifying God: and all the people, when they saw it, gave praise unto God.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

King James Bible

Луки 18

Luke 18