Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

І вийшовши проходив через Єрихон.

1

Jesus Comes to Zacchaeus’ House

Then Jesus entered and passed through Jericho.

2

І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.

2

Now behold, there was a man named Zacchaeus who was a chief tax collector, and he was rich.

3

І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.

3

And he sought to see who Jesus was, but could not because of the crowd, for he was of short stature.

4

І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.

4

So he ran ahead and climbed up into a sycamore tree to see Him, for He was going to pass that way.

5

І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.

5

And when Jesus came to the place, He looked up [a]and saw him, and said to him, “Zacchaeus, [b]make haste and come down, for today I must stay at your house.”

6

І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.

6

So he [c]made haste and came down, and received Him joyfully.

7

І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.

7

But when they saw it, they all [d]complained, saying, “He has gone to be a guest with a man who is a sinner.”

8

Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.

8

Then Zacchaeus stood and said to the Lord, “Look, Lord, I give half of my goods to the poor; and if I have taken anything from anyone by false accusation, I restore fourfold.”

9

Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:

9

And Jesus said to him, “Today salvation has come to this house, because he also is a son of Abraham;

10

прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.

10

for the Son of Man has come to seek and to save that which was lost.”

11

Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.

11

The Parable of the Minas

Now as they heard these things, He spoke another parable, because He was near Jerusalem and because they thought the kingdom of God would appear immediately.

12

Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.

12

Therefore He said: “A certain nobleman went into a far country to receive for himself a kingdom and to return.

13

Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.

13

So he called ten of his servants, delivered to them ten [e]minas, and said to them, ‘Do business till I come.’

14

Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.

14

But his citizens hated him, and sent a delegation after him, saying, ‘We will not have this man to reign over us.’

15

І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.

15

“And so it was that when he returned, having received the kingdom, he then commanded these servants, to whom he had given the money, to be called to him, that he might know how much every man had gained by trading.

16

Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.

16

Then came the first, saying, ‘Master, your mina has earned ten minas.’

17

І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.

17

And he said to him, ‘Well done, good servant; because you were faithful in a very little, have authority over ten cities.’

18

І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.

18

And the second came, saying, ‘Master, your mina has earned five minas.’

19

Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.

19

Likewise he said to him, ‘You also be over five cities.’

20

Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:

20

“Then another came, saying, ‘Master, here is your mina, which I have kept put away in a handkerchief.

21

боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.

21

For I feared you, because you are [f]an austere man. You collect what you did not deposit, and reap what you did not sow.’

22

Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;

22

And he said to him, ‘Out of your own mouth I will judge you, you wicked servant. You knew that I was an austere man, collecting what I did not deposit and reaping what I did not sow.

23

а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.

23

Why then did you not put my money in the bank, that at my coming I might have collected it with interest?’

24

І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.

24

“And he said to those who stood by, ‘Take the mina from him, and give it to him who has ten minas.’

25

(І казали йому: Пане, має десять мин.)

25

(But they said to him, ‘Master, he has ten minas.’)

26

Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.

26

‘For I say to you, that to everyone who has will be given; and from him who does not have, even what he has will be taken away from him.

27

А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.

27

But bring here those enemies of mine, who did not want me to reign over them, and slay them before me.’ ”

28

І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.

28

The Triumphal Entry

When He had said this, He went on ahead, going up to Jerusalem.

29

І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,

29

And it came to pass, when He drew near to [g]Bethphage and Bethany, at the mountain called Olivet, that He sent two of His disciples,

30

глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.

30

saying, “Go into the village opposite you, where as you enter you will find a colt tied, on which no one has ever sat. Loose it and bring it here.

31

І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.

31

And if anyone asks you, ‘Why are you loosing it?’ thus you shall say to him, ‘Because the Lord has need of it.’ ”

32

Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.

32

So those who were sent went their way and found it just as He had said to them.

33

Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?

33

But as they were loosing the colt, the owners of it said to them, “Why are you loosing the colt?”

34

Вони ж сказали: Господеві його треба.

34

And they said, “The Lord has need of him.”

35

І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.

35

Then they brought him to Jesus. And they threw their own clothes on the colt, and they set Jesus on him.

36

Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.

36

And as He went, many spread their clothes on the road.

37

Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,

37

Then, as He was now drawing near the descent of the Mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works they had seen,

38

говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!

38

saying:
“ ‘Blessed is the King who comes in the name of the Lord!’
Peace in heaven and glory in the highest!”

39

А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.

39

And some of the Pharisees called to Him from the crowd, “Teacher, rebuke Your disciples.”

40

І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.

40

But He answered and said to them, “I tell you that if these should keep silent, the stones would immediately cry out.”

41

І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,

41

Jesus Weeps over Jerusalem

Now as He drew near, He saw the city and wept over it,

42

глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.

42

saying, “If you had known, even you, especially in this your day, the things that make for your peace! But now they are hidden from your eyes.

43

Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.

43

For days will come upon you when your enemies will build an embankment around you, surround you and close you in on every side,

44

І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.

44

and level you, and your children within you, to the ground; and they will not leave in you one stone upon another, because you did not know the time of your visitation.”

45

І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,

45

Jesus Cleanses the Temple

Then He went into the temple and began to drive out those who [h]bought and sold in it,

46

глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.

46

saying to them, “It is written, ‘My house [i]is a house of prayer,’ but you have made it a ‘den of thieves.’ ”

47

І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.

47

And He was teaching daily in the temple. But the chief priests, the scribes, and the leaders of the people sought to destroy Him,

48

І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.

48

and were unable to do anything; for all the people were very attentive to hear Him.

Паралельне читання

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Луки 19

Luke 19