Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий.
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
Він бажав бачити Ісуса, хто він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою.
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: “Закхею, притьмом злізай, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.”
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
Всі, бачивши те, заходилися нарікати та й казали: “До чоловіка грішника зайшов у гостину.”
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
А Закхей устав і до Господа промовив: “Господи, ось половину майна свого даю вбогим, а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо.”
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
Ісус сказав до нього: “Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама.
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Син бо Чоловічий прийшов шукати і спасти те, що загинуло.”
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Як люди слухали це, Ісус сказав ще одну притчу, бо він був близько Єрусалиму, і вони думали, що Царство Боже негайно має з'явитись.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Отож, він мовив: “Один чоловік, знатного роду, пішов у далеку землю прийняти собі царство та й повернутись потім.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Покликав він десятьох слуг своїх, дав їм десять мін і мовив до них: Промишляйте ними, поки я повернуся.
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
Співгромадяни ж його ненавиділи його й вислали слідом за ним посольство, щоб сказати: Не хочемо, щоб отой царював над нами!
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
І от, як він, прийнявши царство, назад повернувся, звелів прикликати до себе слуг тих, що їм дав гроші, щоб довідатися, хто що придбав.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
Перший прийшов і каже: Пане, міна твоя придбала інших десять.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
Гаразд, добрий слуго, — сказав пан, — тому, що ти вірний у маленькім, візьми управу над десятьма містами.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
І прийшов другий і каже: Пане, міна твоя, принесла п'ять мін.
Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.
Він сказав і цьому: Ти теж будь над п'ятьма містами.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
Прийшов ще інший й каже: Ось твоя міна, пане, що я тримав заховану в хустинці,
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
бо я лякався тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не поклав, і жнеш, чого не посіяв.
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
А пан до нього й каже: З уст твоїх я тебе суджу, лукавий слуго! Ти знав, що я чоловік жорстокий, беру, чого не поклав, і жну, чого не посіяв.
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
Чому ж тоді не дав ти моїх грошей в обіг? Я, повернувшись, відібрав би їх з відсотками.
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
І він сказав тим, що там стояли: Візьміть від нього міну й дайте тому, що має десять мін.
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
Кажу вам: Кожному, хто має, дасться, а в того, хто не має, відберуть і те, що має.
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
А ворогів моїх, отих, що не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди й убийте на очах у мене.”
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
Сказавши це, Ісус пішов попереду, простуючи вгору до Єрусалиму.
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
І от, як він наблизився до Витфагії та Витанії, до гори, що зветься Оливною, послав двох із своїх учнів,
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
кажучи: “Ідіть у село, що перед вами; ввійшовши в нього, ви знайдете прив'язане ослятко, на якого ніхто з людей ще не сідав ніколи; відв'яжіть його і приведіть.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Коли ж вас хтось спитає: Навіщо відв'язуєте? — ви скажете: Господь його потребує.”
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
Коли вони відв'язували осля, господарі його спитали їх: “Навіщо відв'язуєте осля?”
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
А привівши його до Ісуса й накинувши на осля свою одежу, посадили Ісуса.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
І як він їхав, простеляли свою одежу по дорозі.
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
А як був близько вже до спуску з Оливної гори, вся громада його учнів, радіючи, почала сильним голосом хвалити Бога за всі чуда, що бачили,
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
кажучи: “Благословен цар, що йде в ім'я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!”
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
Деякі з фарисеїв, що були в юрбі, сказали йому: “Учителю, заборони твоїм учням.”
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
Він же відповів: “Кажу вам: Коли оці замовчать, кричатиме каміння.”
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
І як наблизився і побачив місто, він над ним заплакав,
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
кажучи: “Якби й ти цього дня зрозуміло те, що веде до миру! Але тепер воно закрите перед твоїми очима!
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
Бо прийдуть дні на тебе, і вороги твої валом тебе оточать і тебе обляжуть, і стиснуть тебе звідусюди;
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
вони розчавлять тебе й твоїх дітей, які будуть у тобі, і не зоставлять у тебе каменя на камені — за те, що ти не зрозуміло часу твоїх відвідин.”
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
Увійшовши в храм, Ісус заходився виганяти продавців,
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
кажучи до них: “Написано: Дім мій — дім молитви, а ви з нього зробили печеру розбишак.”
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
І він щодня навчав їх у храмі. Первосвященики ж і книжники, а й старшина народу, шукали його вбити,