Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.
І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —
І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.
прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.
І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.
Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.
І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.
Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!
І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.
А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!
Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.
Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!
Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:
А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама;
прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.
Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!
Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.
Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство.
Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.
Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.
Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.
Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін [1] і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!
Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.
Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!
І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.
І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.
Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.
Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.
І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.
І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.
І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.
Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.
Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:
І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.
боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.
Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!
Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;
Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.
а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.
Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?
І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.
А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!
Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.
Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].
А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.
А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!
І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.
Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.
І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,
І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,
глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.
кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.
І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.
Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.
Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.
Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.
Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?
Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?
І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.
Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.
Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.
А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.
Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,
Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,
говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!
вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!
А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.
Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!
І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.
У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.
І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,
А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,
глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.
кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.
Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.
Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,
І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.
поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!
І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,
Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],
глаголючи їм: Писано: Дом мій — дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.
кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!
І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.
І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,