Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,
Одного дня, коли Ісус навчав людей у дворі Храму, проповідуючи їм Благу Вість, до Нього підійшли головні священики, книжники й старійшини.
і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?
Вони запитали: «Скажи нам, чиєю владою Ти все це робиш? Хто дав Тобі владу таку?»
Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:
У відповідь Ісус сказав: «Я також хочу поставити вам запитання. Скажіть Мені: Іоанове хрещення прийшло від Господа чи від людей?»
Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?
Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?
Головні священики та книжники почали радитися поміж собою, що відповісти, міркуючи: «Якщо ми скажемо, що від Господа, то Він спитає: „Чому ж тоді ви не повірили Іоану?”
Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.
А якщо скажемо, що від людей, то весь цей люд закидає нас камінням, адже вони вважають, що Іоан був справді пророком».
І відказали, що не знають, звідкіля.
Тож вони відповіли: «Ми не знаємо, звідки прийшло Іоанове хрещення».
А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.
Тоді Ісус мовив до них: «Отож і Я вам не скажу, чиєю владою Я все це роблю».
Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.
Після того Ісус розповів людям таку притчу: «Один чоловік посадив виноградник. Потім здав виноградник в оренду та й надовго вирушив у мандри.
І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.
Як настала пора, він послав слугу до виноградарів, щоб одержати свою частку врожаю, але орендарі побили його й відіслали ні з чим.
І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.
Тоді господар послав іншого слугу, але виноградарі й того побили. Вони безсоромно познущалися з нього й прогнали його з порожніми руками.
І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.
Господар послав третього слугу, та вони й цього покалічили і вигнали геть.
Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.
Тоді господар виноградника сказав собі: „Що ж мені робити? Мушу послати свого улюбленого сина. Може, вони хоч його поважатимуть”.
Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.
Та побачивши господаревого сина, орендарі сказали одне одному: „Це спадкоємець! Давайте вб’ємо його, то й спадщина буде наша!”
І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?
Тож вони викинули сина господаря з виноградника і вбили його. То що тепер власникові виноградника діяти з ними?
Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!
Він піде та вб’є тих орендарів, а виноградник здасть в оренду іншим”».
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Коли люди почули цю притчу, вони сказали: «Хай ніколи таке не трапиться!»
Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?
Та Ісус пильно подивився на них і мовив: «Яке ж тоді значення того, що сказано у Святому Писанні:
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
„Той камінь, що будівельники відкинули, став наріжним каменем?”
Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.
Той, хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого цей камінь впаде, той буде розчавлений».
І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.
Почувши цю притчу, головні священики й книжники зрозуміли, що Ісус говорить саме про них, та почали вигадувати, як би негайно схопити Його, але побоялися народу.
І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.
Юдейські лідери пильно стежили за Ісусом Христом, намагаючись зловити Його на слові. Вони підіслали до Нього вивідників, які удавали з себе праведників, аби спровокувати Ісуса та мати підстави віддати Його до рук намісника, який мав владу зарештувати Христа.
І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.
Тож вони сказали Йому: «Вчителю, ми знаємо, що усе, що Ти говориш і вчиш, є істиною, не зважаючи, хто Тебе слухає, бо не дивишся на чин та звання людей. Ти правдиво наставляєш на шлях Божий.
Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?
Тож скажи нам, чи то справедливо для нас сплачувати податки цезареві, чи ні?»
Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?
Їхні підступні наміри були відомі Ісусові, тож Він на те відповів:
Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.
«Покажіть Мені динар. Хто тут зображений й чиє ім’я викарбоване на монеті?» Вони відповіли: «Цезареве».
Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.
Тоді Ісус і каже: «Тож віддайте цезарю — цезареве, а Богу — Боже».
І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.
Почувши таку відповідь, вивідники не могли схопити Його за те, що Він говорить перед людьми й, вражені його словами, вони замовкли.
Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,
Декілька саддукеїв (вони стверджують, буцімто ніякого воскресіння з мертвих не буде взагалі) прийшли до Ісуса й спитали Його:
говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.
«Вчителю, Мойсей заповів нам: „Якщо чоловік помре бездітний, то його брат мусить взяти шлюб з жінкою померлого і народити з нею дітей, аби продовжити рід свого брата”.[67]
Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.
От було собі семеро братів. Перший одружився і скоро помер, не залишивши дітей.
І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.
Тож другий брат узяв шлюб із тією жінкою та також помер бездітним.
І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.
Те ж саме трапилося й з третім, а потім і з усіма сімома — вони померли, не залишивши дітей.
Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.
Отже, в майбутньому житті, після воскресіння, чиєю дружиною вона буде, адже всі семеро мали шлюб з тією жінкою?»
І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:
Ісус відповів їм: «Люди в цьому житті одружуються.
которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:
Але ті, кого Бог визнає гідними ввійти у вічне життя й воскресіння з мертвих, не одружуватимуться.
бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.
Вони будуть подібні до Ангелів і не зможуть більше вмерти. Вони — діти Божі, оскільки Господь воскресив їх з мертвих.
А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.
Мойсей, в історії про палаючий кущ, [68] ясно показав, що мертві воскресають, коли назвав Господа „Богом Авраама, Богом Ісаака і Богом Якова”.[69]
Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.
Тобто Господь є Богом живих, а не мертвих. Всі вони все ще живі для Господа».
Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.
Деякі з книжників промовили: «Добре сказано, Вчителю!»
І більш не сьміли питати Його нї про що.
І відтоді ніхто не наважувався Ісуса про щось питати.
Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?
Тоді Ісус запитав книжників: «Чому деякі люди стверджують, що Христос — Син Давидів?
А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
Адже сам Давид сказав у книзі Псалмів:
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
„Господь Бог мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх до ніг Твоїх [70]””.
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.
Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?
Тобто сам Давид називав Христа „Господом” своїм. То як же Він може бути Сином Давидовим?»
Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;
«Стережіться книжників: вони люблять походжати в довгому вбранні, виглядаючи важливо. Вони полюбляють, щоб їх шанобливо вітали на базарах, й щоб у них були найповажніші місця в синагогах і найпочесніші місця на бенкетах.