Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.
Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою.
І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.
Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.
Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.
І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів.
І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.
Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса.
І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.
Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це.
І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.
Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.
Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.
Настав день свята Прісних Хлібів,[73] коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня.
І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.
Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».
Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?
Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?»
Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.
Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде.
І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?
Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?”
І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.
Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».
Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.
Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.
І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.
Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.
І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:
Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання.
глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.
Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».
І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:
Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї.
глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.
Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».
І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.
Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене».
Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.
Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас».[74]
Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.
Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю.
Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!
Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть».
І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.
Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.
Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.
Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим.
Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.
Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками.
Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший — як слуга.
Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга.
Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.
Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.
І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,
І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені.
щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.
То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».
Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;
«Симоне, [75] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого.
я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».
Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.
Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть».
Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.
Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене[76]».
І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.
І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого».
Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.
Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч.
Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.
Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною:
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
„І вважатимуть Його за злочинця”.
Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».
Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.
Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо».[77]
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.
Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним.
Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.
Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам».
А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,
Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися:
глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.
«Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [78] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш».
Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.
І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили.
І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.
Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [79]
І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,
Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем.
і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.
Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.
Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.
Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?
Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?»
Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?
Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?»
І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.
Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.
І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.
Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його.
Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?
Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями.
Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.
Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».
Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.
Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом.
Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.
Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.
Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.
Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом».
Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.
Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»
А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.
Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»
І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.
Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї».
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.
Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень.
І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.
Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене».
А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.
Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його.
І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.
Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк,[80] назви того із нас, хто вдарив Тебе!»
І иншого багато, хуливши, казали на Него.
І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.
А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:
Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання.[81]
Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;
Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите.
коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.
І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді.
Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.
Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».
І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.
Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є».