Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.
А першого дня в тижні, рано-вранці, вони прийшли до гробниці, несучи пахощі, що їх вони приготували,
І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.
І от, коли вони не знали, що їм про те думати, два чоловіки з'явились їм у блискучих шатах.
Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?
Коли ж вони налякались і схилили до землі обличчя, ті до них сказали: “Чому шукаєте живого між мертвими
Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,
Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи:
глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.
Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.”
і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.
а, повернувшися від гробниці, оповіли все те одинадцятьом та всім іншим.
Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.
То були: Марія Магдалина, Йоанна й Марія, мати Якова. Інші жінки, що були з ними, теж оповіли це апостолам,
І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.
але слова ці їм видавалися пустим верзінням, і вони не повірили їм.
Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.
Однак, Петро встав, побіг до гробниці й, нахилившись, побачив лиш пов'язки. І повернувсь до себе (додому), дивуючися тому, що сталося.
І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.
Аж ось того самого дня двоє з них ішли в село, на ім'я Емаус, стадій сто шістдесят від Єрусалиму,
І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.
і розмовляли між собою про те, що сталось.
І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.
А як вони розмовляли та сперечалися між собою, сам Iсус наблизившись, ішов разом з ними,
Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?
Він їх спитався: “Що це за розмова, що ви, ідучи, ведете між собою?” Ті зупинились, повні смутку.
Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?
Озвавсь тоді один з них на ім'я Клеопа, і йому каже: “Ти бо один, що мешкаєш у Єрусалимі, а не знаєш, що цими днями в ньому сталося?”
І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,
І він спитав їх: “Що таке?” Вони ж йому сказали: “Те, що сталося з Ісусом Назарянином, мужем, що був пророком, могутнім — ділом та словом перед Богом і всім народом, —
як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.
та як наші первосвященики й князі видали його на засуд смертний і його розіп'яли.
Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;
А ми сподівались, що це він той, хто має визволити Ізраїля. До того ж усього ось третій день сьогодні, як це сталось!
тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,
Деякі з наших жінок, щоправда, нас здивували: вони пішли були ранесенько до гробниці,
і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.
та, не знайшовши його тіла, повернулись і нам оповіли, що вони бачили ангелів, які їм з'явились і сказали, що він живий.
І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.
Деякі ж з наших пішли до гробниці й знайшли так, як жінки сказали; його ж вони не бачили.”
І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!
А він промовив до них: “О безумні й повільні серцем у вірі супроти всього, що були пророки оповіли!
Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?
Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу?”
І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.
І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, він вияснював їм те, що в усім Писанні стосувалося до нього.
І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.
Коли вони наблизилися до села, куди йшли, Ісус удав, що хоче простувати далі.
Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.
Вони ж наполягали, кажучи: “Зостанься з нами, бо вже надвечір, і день уже похилився.” І він увійшов, щоб зостатись.
І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.
І от, як він був за столом з ними, взяв хліб, поблагословив, і, розламавши його, дав їм.
Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.
Тоді відкрилися в них очі, і вони його пізнали. А він зник від них:
І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?
І казали вони один до одного: “Чи не палало наше серце в нас у грудях, коли він промовляв до нас у дорозі та вияснював нам Писання?”
І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,
І вони рушили негайно й повернулися в Єрусалим, і там знайшли зібраних одинадцятьох і тих, що були з ними,
як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.
які їм сказали: “Христос справді воскрес і з'явився Симонові.”
І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.
І вони розповіли те, що сталося в дорозі і як вони його пізнали при ламанні хліба.
Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.
Коли ж вони так говорили, сам Ісус став посеред них і до них каже: “Мир вам!”
Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.
Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.
І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?
Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших?
Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.
Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.”
Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?
А як вони з радощів не йняли йому ще віри й чудувались, він сказав: “Чи маєте ви тут що їсти?”
Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).
Вони подали йому кусень печеної риби.
Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.
Потім Ісус до них промовив: “Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах.”
і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;
і до них мовив: “Так написано, що треба було, щоб Христос страждав і третього дня воскрес із мертвих,
і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.
і щоб у його ім'я проповідувалось покаяння на відпущення гріхів усім народам, почавши від Єрусалиму.
І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.
Я вам пошлю те, що мій Отець обіцяв був. Сидіть у місті, аж поки не одягнетеся силою з висоти.”
І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.
І він вивів їх аж до Витанії і, знявши руки свої, благословив їх.
І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.
А як він благословляв їх, віддалився від них і почав возноситись на небо.
Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;
Вони ж, поклонившися йому, повернулися з радістю великою в Єрусалим,