Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!
Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх.
І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.
За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»
Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.
Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.
Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.
Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!
Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.
Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.
Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.
Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
Бо він — наймит і не турбується вівцями.
Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.
Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.
І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!
За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»
Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.
Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з'їхав. Навіщо його слухаєте?»
Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»
І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.
Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.
Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»
Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім'я Отця мого, — вони свідчать за мене.
Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.
Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,
І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.
Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!
Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.
Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»
Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»
Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?
Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —
то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?
Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!
Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»
Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.
та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.
І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»