Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.
Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець.
Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.
Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону.
І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.
Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос.
За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.
Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу».
Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.
Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав.
Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.
І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець.
Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.
Всі ж, хто приходив до Мене — то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися.
Я — двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.
Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно.
Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.
Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь.
Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.
Я — добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець.
Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.
Наймит — то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч.
Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.
Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями.
Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.
Я — добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене.
Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.
Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець.
І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.
Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом. [36]
За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.
Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову.
Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.
Після цих слів юдеї знову розділилися в суперечці.
Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?
Багато хто з них казав: «Він навіжений, то біс змусив Його втратити глузд. Навіщо ви Його слухаєте?»
Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?
Інші заперечували: «То не навіженого слова. Чи може навіжений сліпого зробити зрячим?»
Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.
Тим часом прийшло в Єрусалим свято Відновлення.[37] Стояла зима.
Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.
Навколо Нього зібралися юдеї, та почали казати: «Як довго Ти триматимеш нас у непевності? Якщо Ти Христос, то скажи нам відверто».
Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.
Ісус відповів: «Я вам уже казав, але ви не повірили. Все, що Я здійснюю в ім’я Отця Свого, свідчить на Мою користь.
Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.
Та ви не вірите, бо не належите до Моєї пастви.
Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.
Ті ж, хто належить, слухаються голосу Мого. Я знаю їх, і вони йдуть за Мною.
І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.
І дарую Я їм вічне життя. Вони ніколи не помруть, і ніхто їх не вирве з рук Моїх.
Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.
Мій Отець, Який дав їх Мені, — величніший за всіх.[38] Тож ніхто не зможе вкрасти тих, хто йде за Мною з рук Отця Мого.
Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.
Знову юдеї почали братися за каміння, щоб побити Його.
Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?
А Ісус мовив: «Багато добрих справ зробив Я перед очима вашими в ім’я Отця Мого. За котру ж із тих добрих справ ви хочете побити Мене камінням?»
Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.
Тоді юдеї відповіли Йому: «Не за добрі вчинки ми хочемо побити Тебе камінням, а за те, що ганьбиш Бога, за те, що Ти, простий смертний, намагаєшся Себе за Бога видати».
Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?
І сказав Ісус: «Хіба не написано у вашому Законі: „Я сказав, що ви боги?”
Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, —
Отже, тих, до кого прийшло слово Боже, Він назвав „богами”, а Святе Писання не відкинеш. Ви ж на Того, Кого Отець освятив і послав у світ, кажете: „Ти ганьбиш Бога”. І то лише тому, що Я сказав: „Я — Син Божий”.
то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?
Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.
Якщо Я не роблю того, що Отець Мій звелів Мені робити, тоді не вірте Мені.
Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.
Навіть якщо ви не вірите в Мене, то повірте хоча б у діла Мої. Так ви дізнаєтесь і зрозумієте, що Отець Мій — у Мені, а Я — в Отці Своєму».
Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,
Юдеї знову хотіли схопити Його, та не змогли цього зробити, бо Ісус не дався їм у руки.
та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.
Ісус знову вирушив на інший бік Йордану, на те місце, де раніше Іоан хрестив людей. Він залишався там, і
І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.
багато людей приходило до Нього, кажучи: «Іоан не здійснював ніяких чудес, та все, що казав він про цього Чоловіка — правда!»