Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.
За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.
Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.
Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.
Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.
Марія, взявши літру [1] мира зі справжнього дорогоцінного нарду [2] , помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.
Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.
Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:
Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?
Чому б не продати це миро за триста динаріїв [3] і не роздати бідним?
Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.
Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.
Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.
А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:
Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.
бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.
Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.
Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.
бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.
Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,
Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.
побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!
Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!
Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:
А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:
Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.
Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.
Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.
Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.
Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.
Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.
Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.
Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.
Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!
А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!
Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.
Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.
Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.
Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!
Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.
Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.
Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.
А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.
Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.
Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.
Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.
Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.
Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.
Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.
Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.
Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.
Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.
Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!
Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.
А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.
Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.
У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.
Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.
Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.
І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.
Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!
Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.
Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.
Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?
А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?
Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.
Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.
Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.
Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,
Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,
щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?
щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?
Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:
Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:
Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.
Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!
Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.
Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.
Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.
Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;
Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.
вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.
Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.
Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!
І хто видить мене, видить Пославшого мене.
І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.
Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.
Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.
І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.
Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.
Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.
Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.
Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.
Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.