Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.
Після цього настало юдейське свято, й Ісус пішов до Єрусалиму.
У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.
Там біля Овечих воріт є купальня, що звалася арамійською Вифезда [23] і мала п’ять критих галерей з колонами.
В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.
У тих галереях лежало багато хворих, сліпих, кривих та немічних. [Вони чекали, поки вода почне вирувати.].[24]
Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.
[І час від часу Ангел Господній сходив з неба, щоб збовтати воду. І той, хто першим входив у ту воду, одразу видужував, хоч би якою хворобою він страждав.] [25]
Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.
І був там чоловік, який хворів на той час уже тридцять вісім років.
Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?
Коли Ісус побачив, що той чоловік лежить там, і знаючи, що він хворіє так давно, Він запитав: «Хочеш одужати?»
Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.
Хворий Йому відповів: «Господи, нікому мене занурити у воду, коли вона починає вирувати. Поки я намагаюся дістатися до купелі, як мене завжди хтось випереджає».
Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!
Ісус сказав йому: «Вставай, візьми постіль свою і ходи».
І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.
І чоловік одразу ж одужав, узяв постіль свою і почав ходити. І сталося це в суботу.
І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.
Юдеї почали говорити щойно зціленому: «Сьогодні субота, і Закон забороняє носити постіль у руках!»
Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.
Той відповів: «Чоловік, Котрий зцілив мене, сказав: „Візьми постіль свою і ходи”».
Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?
Тоді вони спитали його: «Хто цей Чоловік, Який сказав тобі взяти постіль і йти?»
Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.
Але зцілений не знав, Хто то був. Оскільки там було багато людей, то Ісус пішов звідти, щоб Його не помітили.
Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.
Пізніше Ісус знайшов того чоловіка у Храмі й мовив до нього: «Ось ти вже й видужав, тож не гріши більше, аби з тобою чогось гіршого не сталося». І той чоловік пішов.
Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.
І він розповів юдеям, що це Ісус зцілив його.
За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.
Через те й стали переслідувати юдеї Ісуса, бо Він усе це робив у суботу.
Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.
Ісус сказав їм: «Отець Мій працює весь час безперервно, то й Я мушу так працювати».
За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.
Через це, ще дужче юдеї захотіли вбити Його. Вони казали: «Він не лише порушив Закон про суботу, а й Бога Отцем Своїм називав, тим самим ставлячи Себе нарівні з Богом».
Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.
І мовив Ісус: «Істинно кажу вам: Син нічого не може вчинити зі Своєї волі. Він мусить побачити, що Отець Його робить. Отже, що робить Отець, те й Син Його робить.
Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.
Отець любить Сина Свого і не приховує від Нього нічого з того, що робить, і покаже Він ще більші справи, ніж ті, що ви бачили, тож ви дивуватиметеся.
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
Так само, як Отець воскрешає померлих і дає їм життя, так і Син повертає життя тим, кому забажає.
Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,
Отець нікого не судить. Він віддав право судити Сину Своєму, щоб усі люди шанували Сина, як вони шанують Отця. Людина, яка не шанує Сина, не шанує й Отця, Котрий послав Його.
щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.
Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.
Істинно кажу вам: хто чує слово Моє і вірує в Того, Хто послав Мене, має вічне життя. Його не буде засуджено, бо він від смерті перейшов у життя.
Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.
Істинно кажу вам: близький той час, він уже настав, коли померлі почують голос Сина Божого, і всі, хто почує, матимуть життя.
Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,
Отець є джерелом життя, і Синові Своєму також дарував таку силу.
і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.
Він дав Синові владу бути суддею над людьми, бо Він — Син Людський.
Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,
Не треба дивуватися з того. Надходить час, коли всі, хто у могилах лежать, почують голос Сина Людського.
і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.
Вони повстануть із могил. Всі ті, хто добро робили, воскреснуть для життя вічного, котрі ж чинили зло, встануть, щоб бути засудженими.
Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.
Сам Я не можу вдіяти нічого. Суджу Я так, як чую від Бога, і суд Мій справедливий, бо Я не намагаюся робити те, що хочу, а виконую волю Того, Хто Мене послав».
Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.
«Якщо Я свідчитиму про Себе Сам, то це свідчення не матиме сили.
Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.
Але є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що саме Його свідчення мають силу.
Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.
Ви посилали людей до Іоана, і він підтвердив, що все це правда.
Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.
Та Я не покладаюся на свідчення людей, але нагадую вам про те, чому вчив Іоан про ваше спасіння.
Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.
Іоан був наче той світильник, що поки світить, то дає світло, і ви з радістю приймали його якийсь час.
Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.
Та в Мене Самого є свідоцтво про Себе більше, ніж те, що дав Іоан, бо те, що Отець звелів Мені виконати, і те, що Я роблю зараз, свідчить про Мене і вказує на те, що Отець послав Мене.
І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;
Навіть Отець Мій, Який послав Мене, Сам свідчить про Мене. Ви, люди, ніколи не чули Його голосу й не бачили Його обличчя, ви не маєте слова Його у своєму серці, бо не вірите у Того, Кого Бог послав.
і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.
Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.
Ви вивчаєте Святе Писання, бо думаєте, що через нього знайдете вічне життя. Але ж це саме Святе Писання свідчить про Мене!
Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.
Та ви не хочете прийти до Мене, щоб знайти вічне життя.
Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.
Але Я знаю вас і знаю, що ви не любите Бога у серці своєму.
Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.
Я прийшов до вас в ім’я Отця Свого, та ви не приймаєте Мене, але якщо хтось інший прийде тільки від свого імені, то ви його приймете!
Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?
Як же ви можете повірити в Мене, коли приймаєте похвалу один від одного, та не шукаєте тієї похвали, що йде від Бога Єдиного?
Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.
Не думайте, що Я вас звинувачуватиму перед Отцем. Мойсей, на якого ви покладали свої надії, звинуватить вас. Якби ви справді вірили Мойсею, то повірили б і Мені, бо Мойсей писав про Мене.
Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.