Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Дії 12) | (Дії 14) →

Переклад Куліша та Пулюя

Синодальный перевод

  • Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
  • В Антиохии, в тамошней церкви, были некоторые пророки и учители: Варнава, и Симеон, называемый Нигер, и Луций Киринеянин, и Манаил, совоспитанник Ирода четвертовластника, и Савл.
  • Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.
  • Когда они служили Господу и постились, Дух Святой сказал: отделите Мне Варнаву и Савла на дело, к которому Я призвал их.
  • Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
  • Тогда они, совершив пост и молитву и возложив на них руки, отпустили их.
  • Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
  • Сии, быв посланы Духом Святым, пришли в Селевкию, а оттуда отплыли в Кипр;
  • І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.
  • и, быв в Саламине, проповедовали слово Божие в синагогах Иудейских; имели же при себе и Иоанна для служения.
  • Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
  • Пройдя весь остров до Пафа, нашли они некоторого волхва, лжепророка, Иудеянина, именем Вариисуса,
  • котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
  • который находился с проконсулом Сергием Павлом, мужем разумным. Сей, призвав Варнаву и Савла, пожелал услышать слово Божие.
  • Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
  • А Елима волхв (ибо то значит имя его) противился им, стараясь отвратить проконсула от веры.
  • Савло ж, — (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
  • Но Савл, он же и Павел, исполнившись Духа Святого и устремив на него взор,
  • сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?
  • сказал: о, исполненный всякого коварства и всякого злодейства, сын диавола, враг всякой правды! перестанешь ли ты совращать с прямых путей Господних?
  • Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
  • И ныне вот, рука Господня на тебя: ты будешь слеп и не увидишь солнца до времени. И вдруг напал на него мрак и тьма, и он, обращаясь туда и сюда, искал вожатого.
  • Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
  • Тогда проконсул, увидев происшедшее, уверовал, дивясь учению Господню.
  • Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
  • Отплыв из Пафа, Павел и бывшие при нём прибыли в Пергию, в Памфилии. Но Иоанн, отделившись от них, возвратился в Иерусалим.
  • Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.
  • Они же, проходя от Пергии, прибыли в Антиохию Писидийскую и, войдя в синагогу в день субботний, сели.
  • Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.
  • После чтения закона и пророков, начальники синагоги послали сказать им: мужи братия! если у вас есть слово наставления к народу, говорите.
  • Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:
  • Павел, встав и дав знак рукою, сказал: мужи Израильтяне и боящиеся Бога! послушайте.
  • Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.
  • Бог народа сего избрал отцов наших и возвысил сей народ во время пребывания в земле Египетской, и мышцею вознесённою вывел их из неё,
  • І до сорока лїт годував їх у пустинї.
  • и около сорока лет времени питал их в пустыне.
  • А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.
  • И, истребив семь народов в земле Ханаанской, разделил им в наследие землю их.
  • А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.
  • И после сего, около четырёхсот пятидесяти лет, давал им судей до пророка Самуила.
  • А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.
  • Потом просили они царя, и Бог дал им Саула, сына Кисова, мужа из колена Вениаминова. Так прошло лет сорок.
  • А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.
  • Отринув его, поставил им царём Давида, о котором и сказал, свидетельствуя: «нашёл Я мужа по сердцу Моему, Давида, сына Иессеева, который исполнит все хотения Мои».
  • Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,
  • Из его-то потомства Бог по обетованию воздвиг Израилю Спасителя Иисуса.
  • перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.
  • Перед самым явлением Его Иоанн проповедовал крещение покаяния всему народу Израильскому.
  • Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.
  • При окончании же поприща своего Иоанн говорил: «за кого почитаете вы меня? я не тот; но вот, идёт за мною, у Которого я недостоин развязать обувь на ногах».
  • Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.
  • Мужи братия, дети рода Авраамова, и боящиеся Бога между вами! вам послано слово спасения сего.
  • Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,
  • Ибо жители Иерусалима и начальники их, не узнав Его и осудив, исполнили слова пророческие, читаемые каждую субботу,
  • і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
  • и, не найдя в Нём никакой вины, достойной смерти, просили Пилата убить Его.
  • Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
  • Когда же исполнили всё написанное о Нём, то, сняв с древа, положили Его во гроб.
  • Бог же воскресив Його з мертвих.
  • Но Бог воскресил Его из мёртвых.
  • Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
  • Он в продолжение многих дней являлся тем, которые вышли с Ним из Галилеи в Иерусалим и которые ныне суть свидетели Его перед народом.
  • А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
  • И мы благовествуем вам, что обетование, данное отцам, Бог исполнил нам, детям их, воскресив Иисуса,
  • що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.
  • как и во втором псалме написано: «Ты Сын Мой: Я ныне родил Тебя».
  • А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
  • А что воскресил Его из мёртвых, так что Он уже не обратится в тление, о сём сказал так: «Я дам вам милости, обещанные Давиду, верно».
  • Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
  • Посему и в другом месте говорит: «не дашь Святому Твоему увидеть тление».
  • Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;
  • Давид, в своё время послужив изволению Божию, почил, и приложился к отцам своим, и увидел тление;
  • Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
  • а Тот, Которого Бог воскресил, не увидел тления.
  • Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;
  • Итак, да будет известно вам, мужи братия, что ради Него возвещается вам прощение грехов;
  • і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
  • и во всём, в чём вы не могли оправдаться законом Моисеевым, оправдывается Им всякий верующий.
  • Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
  • Берегитесь же, чтобы не пришло на вас сказанное у пророков:
  • Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
  • «смотрите, презрители, подивитесь и исчезните; ибо Я делаю дело во дни ваши, дело, которому не поверили бы вы, если бы кто рассказывал вам».
  • Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
  • При выходе их из Иудейской синагоги язычники просили их говорить о том же в следующую субботу.
  • Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
  • Когда же собрание было распущено, то многие Иудеи и чтители Бога, обращённые из язычников, последовали за Павлом и Варнавою, которые, беседуя с ними, убеждали их пребывать в благодати Божией.
  • А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
  • В следующую субботу почти весь город собрался слушать слово Божие.
  • Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
  • Но Иудеи, увидев народ, исполнились зависти и, противореча и злословя, сопротивлялись тому, что говорил Павел.
  • Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
  • Тогда Павел и Варнава с дерзновением сказали: вам первым надлежало быть проповедану слову Божию, но как вы отвергаете его и сами себя делаете недостойными вечной жизни, то вот, мы обращаемся к язычникам.
  • Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
  • Ибо так заповедал нам Господь: «Я положил Тебя во свет язычникам, чтобы Ты был во спасение до края земли».
  • Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
  • Язычники, слыша это, радовались и прославляли слово Господне, и уверовали все, которые были предуставлены к вечной жизни.
  • Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.
  • И слово Господне распространялось по всей стране.
  • Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
  • Но Иудеи, подстрекнув набожных и почётных женщин и первых в городе людей, воздвигли гонение на Павла и Варнаву и изгнали их из своих пределов.
  • Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
  • Они же, отрясши на них прах от ног своих, пошли в Иконию.
  • Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
  • А ученики исполнялись радости и Духа Святого.

  • ← (Дії 12) | (Дії 14) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025