Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (Дії 12) | (Дії 14) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Турконяка

  • Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
  • В Антіохійській Церкві були [деякі] пророки та учителі: Варнава, Симон, прозваний Нігером, Луцій киринеєць, Манаїл, вихований разом з тетрархом Іродом, і Савло.
  • Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.
  • Як служили вони Господу й постили, Святий Дух сказав: Відділіть Мені Варнаву та Савла на діло, на яке Я покликав їх.
  • Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
  • Попостивши, вони поклали на них руки й помолилися, а тоді відпустили.
  • Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
  • Вони були послані Святим Духом і пішли до Селевкії, а звідти відпливли до Кіпру.
  • І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.
  • Бувши в Саламіні, звіщали Боже Слово в юдейських синагогах. І мали Івана до послуг.
  • Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
  • Пройшовши весь острів аж до Пафи, знайшли якогось чоловіка-ворожбита, лжепророка, юдея на ім’я Вар-Ісус,
  • котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
  • який був при проконсулі Сергії Павлі, розумному чоловікові. Той, покликавши Варнаву й Савла, намагався почути Боже Слово.
  • Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
  • Та проти них виступив Еліма — ворожбит, — так перекладається його ім’я, — намагаючись відвернути проконсула від віри.
  • Савло ж, — (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
  • Але Савло, він же Павло, сповнившись Духом Святим і поглянувши на нього,
  • сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?
  • сказав: О, сповнений усякого підступу й усякої злоби сину диявола, ти ворог усякої правди! Чи не перестанеш ти перекручувати рівні Господні дороги?
  • Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
  • І нині рука Господня на тобі: ти будеш сліпий, не бачитимеш деякий час сонця! І зненацька морок і темрява огорнули його, і, ходячи навпомацки, він шукав провідника.
  • Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
  • Тоді проконсул, побачивши, що сталося, повірив, дивуючись ученню Господа.
  • Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
  • Відпливши з Пафи, ті, хто був з Павлом, прийшли до Пергії Памфилійської. Іван же, відлучившись від них, повернувся в Єрусалим.
  • Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.
  • Вийшовши з Пергії, вони прибули до Антіохії Пісидійської і, ввійшовши до синагоги в суботній день, сіли.
  • Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.
  • Після читання Закону й Пророків послали начальники синагоги до них, кажучи: Брати, якщо є у вас слово потіхи для людей, говоріть!
  • Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:
  • Підвівшись і давши знак рукою, Павло сказав: Мужі ізраїльські й ви, хто боїться Бога, слухайте!
  • Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.
  • Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв народ, який перебував у Єгипетській землі, могутньою рукою вивів їх із неї.
  • І до сорока лїт годував їх у пустинї.
  • І сорок років годував їх у пустелі.
  • А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.
  • Підкоривши сім народів у Ханаанській землі, дав їм у спадщину їхню землю —
  • А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.
  • майже через чотириста п’ятдесят років. А після цього дав суддів — до пророка Самуїла.
  • А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.
  • Потім просили царя — і Бог дав їм Саула, сина Киса, мужа з племені Веніамина, — на сорок років.
  • А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.
  • Відкинувши його, Він поставив їм царем Давида, якому засвідчив і сказав: Знайшов Я Давида, сина Єссея, людину Мого серця, — він виконає всі Мої наміри!
  • Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,
  • З його потомства Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса.
  • перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.
  • Іван перед Його приходом проповідував хрещення на покаяння всьому ізраїльському народові.
  • Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.
  • А коли Іван завершував свій шлях, то сказав: За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, Якому я не гідний розв’язати ремінця від взуття!
  • Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.
  • Мужі-брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, вам послано слово спасіння.
  • Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,
  • Бо ті, хто живе в Єрусалимі, і їхні правителі не зрозуміли цього і, засудивши Його, виконали слова пророків, які читаються щосуботи.
  • і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
  • Не знайшовши жодної вини, вартої смертної кари, попросили Пилата стратити Його.
  • Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
  • Коли ж виконали все написане про Нього, то зняли з дерева й поклали до гробниці.
  • Бог же воскресив Його з мертвих.
  • Та Бог воскресив Його з мертвих!
  • Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
  • Він багато днів з’являвся тим, які пішли з Ним з Галилеї в Єрусалим, які нині і є Його свідками перед людьми.
  • А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
  • І ми благовістимо вам ту обітницю, яка була дана батькам;
  • що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.
  • Бог виконав її для нас, їхніх дітей, воскресивши Ісуса, як і написано в другому псалмі: Ти — Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
  • А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
  • А що Він воскресив Його з мертвих, що вже більше не повернеться в тління, так сказав: Я дам вам справжні святощі Давида!
  • Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
  • Тому і в іншому місці говорить: Ти не даси Своєму Святому побачити тління.
  • Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;
  • А Давид, послуживши своєму родові, з Божої волі заснув і прилучився до своїх батьків, — і побачив тління.
  • Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
  • Але Той, Кого Бог воскресив, — не побачив тління.
  • Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;
  • Тому нехай буде відомо вам, мужі-брати, що через Нього звіщається вам прощення гріхів і всього, від чого ви не могли оправдатися Законом Мойсея, —
  • і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
  • у цьому кожний, хто вірить, оправдується.
  • Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
  • Стережіться, щоб не прийшло [на вас] сказане в пророків:
  • Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
  • Дивіться, глумителі, дивуйтеся і зникніть, бо справу роблю за днів ваших, — справу, в яку ви не повірите, якщо хтось і розкаже вам!
  • Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
  • Коли виходили вони [з юдейської синагоги, язичники] просили, щоб наступної суботи говорити їм ці ж слова.
  • Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
  • Як розійшлися із синагоги, багато з юдеїв і богобоязні прозеліти пішли за Павлом і Варнавою. Ті, говорячи до них, переконували їх перебувати в Божій благодаті.
  • А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
  • А наступної суботи майже все місто зібралося, щоби послухати Господнє Слово.
  • Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
  • Коли юдеї побачили натовп, то сповнилися заздрістю і заперечували те, що говорив Павло, [сперечалися і] хулили.
  • Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.
  • Та, набравшись відваги, Павло і Варнава сказали: Треба було в першу чергу вам проповідувати Боже Слово, оскільки ж ви відкинули Його і самі себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємося до язичників.
  • Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
  • Бо так заповів нам Господь: Поставив Я Тебе як світло язичникам, щоб Ти був для спасіння аж до краю землі!
  • Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.
  • Чуючи це, язичники раділи і прославляли Господнє Слово; і повірили ті, хто був призначений для вічного життя.
  • Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.
  • І Слово Господнє ширилося по всій країні.
  • Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
  • А юдеї підбурили побожних і шляхетних жінок та визначних громадян, і почали переслідувати Павла й Варнаву, і вигнали їх зі своєї території.
  • Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
  • Вони ж, обтрусивши на них пил з ніг, прийшли до Іконії.
  • Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
  • А учні сповнювалися радістю і Духом Святим.

  • ← (Дії 12) | (Дії 14) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025