Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,
І він прибув у Дербу і Лістру. А був там один учень, Тимотей на ім'я, син однієї жінки, віруючої юдейки, а батька грека.
що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.
Він мав добру славу між братами Лістри й Іконії.
Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.
Павло хотів узяти його з собою і, взявши, обрізав із-за юдеїв, що були в тих місцях; усі бо знали, що його батько був грек.
Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.
Якже проходили через міста, передавали їм, щоб берегти ті постанови, що їх були схвалили апостоли і старші в Єрусалимі.
Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом щодня.
Отак Церкви утверджувались у вірі й росли числом щоденно.
Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.
Вони пройшли через Фригію і Галатський край, а Дух Святий заборонив їм звіщати слово в Азії.
Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.
Дійшовши до Місії, вони пробували пройти у Вітинію, та Дух Ісуса їм того не дозволив,
І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.
Аж тут з'явилось Павлові вночі видіння: один македонець стоїть і, благаючи його, каже: «Перейди в Македонію і допоможи нам.»
Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.
Як тільки він побачив це видіння, ми зараз же старались вийти в Македонію, зрозумівши, що Бог нас покликав звіщати їм Євангелію.
Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,
Відпливши з Троади, ми подались просто на Самотракію, а другого дня на Неаполь,
а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, — осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.
звідти ж направилися на Филиппи, столичне місто частини Македонії — (римської) колонії. Ми перебули днів кілька у тім місті.
А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.
Суботнього ж дня вийшли поза браму над річку, де звичайно відбувалася молитва, та й посідавши, розмовляли з жінками, що там були зійшлися.
І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.
А слухала нас одна жінка, на ім'я Лідія, купчиха кармазином з міста Тіятир, що почитала Бога. Господь відкрив їй серце так, що вона вважала на слова Павлові.
Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.
Коли ж охристилася вона і її дім, запросила нас, кажучи: «Як ви мене визнали за вірну Господові, ввійдіть і перебувайте у моїм домі.» І примусила нас.
Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.
Іншим разом, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна служниця, що мала духа віщуна, і віщуванням справляла панам своїм великий заробіток.
Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде — слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.
Ідучи слідом за Павлом і за нами, вона кричала: «Ці люди — слуги Всевишнього Бога, які звіщають вам путь спасіння!»
Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.
Чимало днів вона таке робила. Набридло це Павлові й, повернувшися, він сказав до духа: «Велю тобі ім'ям Ісуса Христа вийти з неї!» І в ту ж мить він вийшов.
Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.
Побачивши її пани, що їхня надія на заробіток пропала, схопили Павла й Силу і потягли на майдан до влади.
І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,
Привівши ж їх до воєвод, сказали: «Ці люди колотять наше місто; це юдеї.
і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.
Вони навчають звичаїв, яких нам, римлянам, не дозволено ані приймати, ані виконувати.»
І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.
І натовп кинувся на них спільно, а воєводи, здерши з них одежу, звеліли їх сікти різками;
І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх
завдавши їм чимало ран, кинули у в'язницю, наказавши тюремникові пильно стерегти їх.
Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.
Він же, прийнявши такий наказ, вкинув їх у в'язницю до самої середини й забив їх ноги у колоди.
О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.
Павло та Сила опівночі молилися і співали Богу, а в'язні слухали їх.
Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.
Раптом зчинився землетрус великий, так що підвалини в'язниці затряслися: зненацька відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв'язалися.
Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.
Якже прокинувся тюремник і побачив відчинені темничні двері, витяг меч і хотів себе вбити, гадаючи що в'язні повтікали.
Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.
Аж тут Павло скрикнув голосом великим, кажучи: «Не завдавай собі ніякого лиха, всі бо ми тут!»
Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,
І, попросивши світла, тюремник ускочив до в'язниці й, тремтячи, кинувсь у ноги Павлові та Силі;
а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?
а вивівши їх звідти, мовив: «Панове, що мені слід робити, щоб спастися?»
Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.
Ті відповіли: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім.»
І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.
І вони йому звіщали слово Господнє і всім, що були в його домі.
І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.
А він, узявши їх тієї години вночі, обмив їхні рани й охристився з усіма своїми.
І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.
Як же запровадив їх до себе в господу, то накрив стіл і веселився з усім домом, який увірував в Бога.
Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.
Коли настав день, воєводи послали лікторів, кажучи: «Відпусти тих людей.»
Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;
Тюремник доніс ті слова Павлові: «Прислали воєводи, щоб вас відпустити; виходьте ж тепер і йдіть собі в мирі.»
Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.
Але Павло промовив до них: «Нас, римлян, без судової розправи прилюдно вибили різками і кинули в тюрму, а тепер потай нас виганяють? Ні бо! Нехай самі прийдуть і виведуть нас!»
Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.
Ліктори донесли ці слова воєводам. А ті, почувши, що вони римляни, злякались
І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.
і, прийшовши, попросили в них вибачення; а як вивели, попросили вийти з міста.