Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання  
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.
            Коли настала П’ятдесятниця, всі вони зібралися разом у одному місці.
            І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.
            Несподівано з неба долинув звук, подібний до завивань лютого вітру. Він заповнив увесь будинок, де були апостоли.
            І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.
            Вони побачили щось подібне до язиків вогню, що осіли на кожному з них.
            І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.
            І всі вони сповнилися Духом Святим, та почали говорити іншими мовами, бо Святий Дух дав їм таку здатність.
            Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.
            У тий час побожні юдеї з усіх країн світу жили в Єрусалимі.
            Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.
            Коли пролунав цей звук, зібрався великий натовп, і всі люди дивувалися з цього, бо кожен із них почув свою рідну мову.
            Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?
            Люди були вражені. Вони здивовано перепитували один одного: «Чи всі ці люди, які розмовляють, не ґалилеяни?
            Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,
            Як же могло таке статися, що тепер кожен із нас чує від них свою рідну мову?
            Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,
            Серед нас же тут парфяни, мидяни й еламіти! Тут мешканці Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту і Азії, Фриґії та Памфилії, з Єгипту і лівійських земель поблизу Кирени, гості з Рима, як юдеї, так і новонавернені, критяни й араби. Ми всі чуємо, що ці люди говорять про величні Божі діла нашими рідними мовами!»
            і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,
            Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?
            Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?
            Усі присутні були здивовані й збентежені, та все перепитували одне одного: «Що б це могло означати?»
            Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.
            А інші навпаки, насміхалися з них, говорячи: «Вони випили надто багато вина».
            Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.
            Тоді Петро встав з одинадцятьма апостолами, і голосно звернувся до людей: «Брати юдейські і ви всі, хто мешкає в Єрусалимі, дозвольте сказати, що це все означає. Добре вслухайтеся в мої слова!
            Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.
            Ці люди не п’яні, як ви думаєте, адже тільки дев’ята ранку.
            І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;
            „В останні дні, — говорить Бог, — Я проллю Мій Дух на всіх людей, і ваші сини і дочки будуть пророкувати, а ваші юнаки бачимуть з’яви, старим же снитимуться сни.
            і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.
            Так, у ті дні Я проллю Дух Мій на слуг Моїх: чоловіків і жінок — і ті почнуть пророкувати.
            І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.
            Знамення покажу Я в Небесах, і знаки різні на землі: кров і вогонь, і клуби диму.
            Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.
            Сонце стане темним, а місяць — кривавим у переддень великого і славного приходу Господа.
            І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.
            Та кожен, хто вірить у Господа,[3] буде помилуваний”.
            Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,
            Ізраїльтяни, послухайте мої слова: Ісус із Назарета був Чоловіком, Якого Бог прославив перед вами чудесами і знаменнями. Усе це Бог чинив серед вас Його руками. Ви й самі це знаєте.
            Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.
            Ісус був виданий вам з певною метою і передбаченням Божим. Але ви, руками лихих людей, вбили Його, розіп’явши на хресті.
            Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.
            Бог звільнив Його від смертельних страждань і воскресив із мертвих, бо смерть не могла втримати Його.
            Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.
            Адже ще Давид говорив про Нього: 
„Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був у безпеці.
            „Я завжди бачив Господа перед собою. Він незмінно праворуч від мене, щоб я був у безпеці.
Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.
            І через це радіє моє серце і вуста мої радіють, і тіло моє буде жити з надією, тому що не залишиш Ти мою душу у країні мертвих,[4] Ти не даси Своєму Святому [5] зазнати тління.
            Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.
            Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.
            Ти відкрив мені дороги життя. Ти наповниш мене радістю у присутності Своїй”».
            Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.
            «Брати мої, — продовжував Петро, — я можу розповісти вам довірчо про Давида, нашого патріарха. Він помер і був похований. Могила його тут із нами й сьогодні.
            Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,
            Але він був пророком і знав, що Бог пообіцяв йому посадити на його трон одного з Давидових нащадків.[6]
            предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.
            Він дивився в майбутнє, маючи на увазі Ісусове воскресіння, коли говорив: 
„Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління”.
            „Душа Його не залишиться в країні мертвих, і тіло Його не зазнає тління”.
Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.
            Бог воскресив Ісуса, і всі ми були свідками цього.
            Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.
            Ісус був вознесений на Небеса і зараз знаходиться по праву руку від Бога. Христос одержав обіцяний Дух Святий від Отця, і пролив його неначе дощ. Саме це ви зараз бачите і чуєте.
            Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,
            Адже Давид не вознісся на Небеса, але сам він говорив: 
„Господь мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком [7]””.
            „Господь мовив до Господа мого: „Сядь по праву руку від Мене, доки не покладу Я ворогів Твоїх Тобі підніжком [7]””.
доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.
            Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.
            Ось чому нехай весь Ізраїль знає напевно: Бог зробив Ісуса, Якого ви розіп’яли, водночас і Господом, і Христом!»
            Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?
            Почувши це, люди були дуже засмучені. Вони запитали Петра й інших апостолів: «Браття, що нам робити?»
            Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.
            Петро відповів їм: «Покайтеся! Тоді нехай кожний з вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на прощення ваших гріхів. І тоді ви приймете Дар Святого Духа.
            Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.
            Бо ця обітниця для вас і для ваших дітей, і для всіх, хто далеко. Це обітниця для всіх, кого Господь Бог наш кличе до Себе».
            І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.
            І ще багато чого говорив Петро, застерігаючи людей, і молив їх: «Рятуйтеся від цього лукавого роду!»
            Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.
            Хто сприйняв Петрове послання, той охрестився. Близько трьох тисяч людей додалося до числа віруючих того дня.
            Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.
            Віруючі присвячували життя своє вивченню вчення апостолів. Вони їли разом [8] і молилися разом.
            Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.
            Пошана до Бога перебувала в серці кожного з них, й багато чудес і знамень чинили апостоли.
            І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;
            Всі віруючі були разом і ділилися всім, що мали.
            і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.
            Вони продавали своє майно і власність, та розподіляли їх між усіма за потребою кожного.
            І щодня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,
            Щодня вони всім товариством зустрічалися в Храмі. В вдома вони розламували хліб і їли разом. І були вони щасливі й щирі серцями.