Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en

Паралельне читання

← (Дії 26) | (Дії 28) →

Переклад Куліша та Пулюя

New King James Version

Дії 27

Acts 27

  • 1
    Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.
  • 1
    The Voyage to Rome Begins

    And when it was decided that we should sail to Italy, they delivered Paul and some other prisoners to one named Julius, a centurion of the Augustan Regiment.
  • 2
    І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
  • 2
    So, entering a ship of Adramyttium, we put to sea, meaning to sail along the coasts of Asia. Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, was with us.
  • 3
    А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
  • 3
    And the next day we landed at Sidon. And Julius treated Paul kindly and gave him liberty to go to his friends and receive care.
  • 4
    А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
  • 4
    When we had put to sea from there, we sailed under the shelter of Cyprus, because the winds were contrary.
  • 5
    І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.
  • 5
    And when we had sailed over the sea which is off Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.
  • 6
    А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.
  • 6
    There the centurion found an Alexandrian ship sailing to Italy, and he put us on board.
  • 7
    Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,
  • 7
    When we had sailed slowly many days, and arrived with difficulty off Cnidus, the wind not permitting us to proceed, we sailed under the shelter of Crete off Salmone.
  • 8
    і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
  • 8
    Passing it with difficulty, we came to a place called Fair Havens, near the city of Lasea.
  • 9
    Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,
  • 9
    Paul’s Warning Ignored

    Now when much time had been spent, and sailing was now dangerous because [a]the Fast was already over, Paul advised them,
  • 10
    кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
  • 10
    saying, “Men, I perceive that this voyage will end with disaster and much loss, not only of the cargo and ship, but also our lives.”
  • 11
    Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.
  • 11
    Nevertheless the centurion was more persuaded by the helmsman and the owner of the ship than by the things spoken by Paul.
  • 12
    Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.
  • 12
    And because the harbor was not suitable to winter in, the majority advised to set sail from there also, if by any means they could reach Phoenix, a harbor of Crete opening toward the southwest and northwest, and winter there.
  • 13
    Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
  • 13
    In the Tempest

    When the south wind blew softly, supposing that they had obtained their desire, putting out to sea, they sailed close by Crete.
  • 14
    Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
  • 14
    But not long after, a tempestuous head wind arose, called [b]Euroclydon.
  • 15
    Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.
  • 15
    So when the ship was caught, and could not head into the wind, we let her [c]drive.
  • 16
    На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,
  • 16
    And running under the shelter of an island called [d]Clauda, we secured the skiff with difficulty.
  • 17
    котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
  • 17
    When they had taken it on board, they used cables to undergird the ship; and fearing lest they should run aground on the [e]Syrtis Sands, they struck sail and so were driven.
  • 18
    А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
  • 18
    And because we were exceedingly tempest-tossed, the next day they lightened the ship.
  • 19
    А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
  • 19
    On the third day we threw the ship’s tackle overboard with our own hands.
  • 20
    Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
  • 20
    Now when neither sun nor stars appeared for many days, and no small tempest beat on us, all hope that we would be saved was finally given up.
  • 21
    Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
  • 21
    But after long abstinence from food, then Paul stood in the midst of them and said, “Men, you should have listened to me, and not have sailed from Crete and incurred this disaster and loss.
  • 22
    А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
  • 22
    And now I urge you to take [f]heart, for there will be no loss of life among you, but only of the ship.
  • 23
    Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
  • 23
    For there stood by me this night an angel of the God to whom I belong and whom I serve,
  • 24
    глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.
  • 24
    saying, ‘Do not be afraid, Paul; you must be brought before Caesar; and indeed God has granted you all those who sail with you.’
  • 25
    Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.
  • 25
    Therefore take heart, men, for I believe God that it will be just as it was told me.
  • 26
    Мусимо бо до острова якогось пристати.
  • 26
    However, we must run aground on a certain island.”
  • 27
    Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
  • 27
    Now when the fourteenth night had come, as we were driven up and down in the Adriatic Sea, about midnight the sailors sensed that they were drawing near some land.
  • 28
    і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
  • 28
    And they took soundings and found it to be twenty fathoms; and when they had gone a little farther, they took soundings again and found it to be fifteen fathoms.
  • 29
    І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
  • 29
    Then, fearing lest we should run aground on the rocks, they dropped four anchors from the stern, and [g]prayed for day to come.
  • 30
    Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,
  • 30
    And as the sailors were seeking to escape from the ship, when they had let down the skiff into the sea, under pretense of putting out anchors from the prow,
  • 31
    сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
  • 31
    Paul said to the centurion and the soldiers, “Unless these men stay in the ship, you cannot be saved.”
  • 32
    Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
  • 32
    Then the soldiers cut away the ropes of the skiff and let it fall off.
  • 33
    Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.
  • 33
    And as day was about to dawn, Paul implored them all to take food, saying, “Today is the fourteenth day you have waited and continued without food, and eaten nothing.
  • 34
    Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
  • 34
    Therefore I urge you to take nourishment, for this is for your survival, since not a hair will fall from the head of any of you.”
  • 35
    Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.
  • 35
    And when he had said these things, he took bread and gave thanks to God in the presence of them all; and when he had broken it he began to eat.
  • 36
    Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.
  • 36
    Then they were all encouraged, and also took food themselves.
  • 37
    Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.
  • 37
    And in all we were two hundred and seventy-six persons on the ship.
  • 38
    А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
  • 38
    So when they had eaten enough, they lightened the ship and threw out the wheat into the sea.
  • 39
    Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
  • 39
    Shipwrecked on Malta

    When it was day, they did not recognize the land; but they observed a bay with a beach, onto which they planned to run the ship if possible.
  • 40
    І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
  • 40
    And they [h]let go the anchors and left them in the sea, meanwhile loosing the rudder ropes; and they hoisted the mainsail to the wind and made for shore.
  • 41
    Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
  • 41
    But striking [i]a place where two seas met, they ran the ship aground; and the prow stuck fast and remained immovable, but the stern was being broken up by the violence of the waves.
  • 42
    Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.
  • 42
    And the soldiers’ plan was to kill the prisoners, lest any of them should swim away and escape.
  • 43
    Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
  • 43
    But the centurion, wanting to save Paul, kept them from their purpose, and commanded that those who could swim should jump overboard first and get to land,
  • 44
    а остальнї, — хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.
  • 44
    and the rest, some on boards and some on parts of the ship. And so it was that they all escaped safely to land.
    • ← (Дії 26) | (Дії 28) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025