Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (1 Петра 1) | (1 Петра 3) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Хоменка

  • Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,
  • Залишивши, отже, всяку злобу й усякий підступ, лицемірство, заздрість і всілякі обмови,
  • яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;
  • жадайте, неначе новонароджені дитятка, молока чистого, духовного, щоб ним рости вам на спасіння,
  • коли покушали, що благий Господь.
  • якщо ви скуштували, який Господь добрий.
  • Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,
  • Приступіть до нього, каменя живого, людьми відкинутого, а Богом вибраного, дорогого.
  • і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.
  • А й самі віддайтеся, мов живе каміння, щоб з нього збудувати духовний дім, на святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа.
  • Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."
  • Бо в Письмі стоїть: «Ось я кладу в Сіоні камінь наріжний, вибраний, дорогоцінний. Хто вірує в нього, не осоромиться.»
  • Оце ж вам віруючим, — дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, — камінь спотикання і скеля поблазнї";
  • Вам, отже, що віруєте, — честь! Для тих же, що не вірять, камінь, що відкинули будівничі, — він став головним на углі,
  • і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.
  • каменем спотикання і скелею падіння. Вони об нього спотикаються, бо не вірять у слово, на що вони й були призначені.
  • Ви ж — рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;
  • Ви ж — рід вибраний, царське священство, народ святий, люд, придбаний на те, щоб звістувати похвали того, хто вас покликав з темряви у дивне своє світло;
  • ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.
  • ви, колись — не народ, а тепер народ Божий, непомилувані, а тепер помилувані.
  • Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,
  • Молю вас, любі, як чужоземців і перехожих, щоб ви стримувалися від пожадливостей тіла, які проти душі воюють.
  • і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.
  • Тримайтеся між поганами доброї поведінки, щоб у тому, в чому вони вас обмовляють, як злочинців, приглянувшись пильніше до ваших добрих вчинків, вихваляли Господа в день відвідин.
  • Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,
  • Коріться ради Господа кожній людській установі: чи то цареві верховному володареві,
  • чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.
  • чи то правителям, ним посланим на кару лиходіям і похвалу доброчинцям
  • Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,
  • Така бо воля Божа, щоб ви, добро творивши, змусили мовчати неуцтво безглуздих.
  • яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.
  • Поводьтесь як вільні, та не як ті, що з волі роблять покривало злоби, але як слуги Божі.
  • Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.
  • Усіх поважайте, любіть усіх братів, Бога страхайтеся, царя шануйте.
  • Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.
  • Слуги, з глибокою пошаною коріться панам вашим, і то не тільки добрим та лагідним, але й прикрим.
  • Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.
  • Бо то благодать, коли хтось свідомо, заради Бога, терпить злидні, страждаючи несправедливо.
  • Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.
  • Яка бо похвала страждати, коли вас б'ють за те, що ви завинили? Але коли ви, робивши добро, за те страждаєте і переносите страждання терпеливо — це благодать у Бога.
  • На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;
  • Власне, на це ви покликані, бо й Христос страждав за вас також, лишивши вам приклад, щоб ви йшли його слідами;
  • котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;
  • той, хто не вчинив гріха, і підступу в його устах не знайшлося,
  • котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;
  • хто був злословлений, але сам, навпаки, не злословив, хто страждав, та не погрожував, а здався на того, який судить справедливо;
  • котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".
  • він сам у своїм тілі виніс наші гріхи на дерево, щоб ми, вмерши для гріхів, жили для справедливости, — ми, що його синяками зцілились.
  • Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.
  • Бо ви блукали, немов вівці, але тепер повернулися до пастиря і наставника душ ваших.

  • ← (1 Петра 1) | (1 Петра 3) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025