Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Прихилїтесь небеса, я промовляти буду; слухай і ти, земле, слова з уст моїх!
Слухай, небо, я промовлятиму, і нехай земля почує слова з моїх уст.
Нехай же, як дощ, лється наука моя, як роса промова моя, як рісні краплї на траву, як буйний дощ на билину.
Нехай моє прорікання очікується, немов дощ, нехай мої слова зійдуть, немов роса, нехай проллються, мов ливень на городину, і нехай упадуть, мов сніг на траву.
Бо імя Господа прославляти буду: Воздайте славу Богові нашому!
Адже я прикликав Господнє Ім’я, — віддайте ж славу нашому Богу!
Він скеля: дїла його звершені; всї бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий!
Божі діла бездоганні, і всі Його дороги — справедливі присуди. Бог вірний, у Ньому немає несправедливості, Господь справедливий і святий!
Та вони зледащіли; се кодло, що перевернулось і спроневірилось соромними вчинками, від котрих далекі сини його.
Згрішили не Його порочні діти, — лукавий і розбещений рід!
О безрозумний і безглуздий народе! Так то оддячуєш ти Господеві? Чи не він же твій батько, що сотворив тебе? Він сотворив тебе, і зготовив все для тебе.
Це так ви оддячуєте Господу, безумний, нерозумний народе? Хіба це не Він, твій Батько, придбав тебе, сформував тебе і створив тебе?
Спогадай но давні давна, подумай про лїта від роду до роду; розпитай у батька твого, і він звістить тобі, в людей старих твоїх, і вони розкажуть тобі!
Згадайте дні давнини, осмисліть роки минулих поколінь. Запитай у свого батька, і він розповість тобі, запитай у своїх старців, і вони скажуть тобі.
Як Всевишнїй надїляв наслїддє народам, як роздїлював синів людських, тодї визначив гряницї по лїчбі синів Ізраїля.
Коли Всевишній розподіляв народи, коли розсіював синів Адама, Він встановив границі народів відповідно до кількості Божих синів;
Бо пай Господа нарід його; Яков удїл наслїддя його.
і Його народ, Яків, став Господньою часткою, Ізраїль — наділом Його спадщини.
Він знайшов його в пустинї, в степу безлюдному і дикому; він охоронив його, пильнував його, і беріг його як зїницї ока свого.
Він підтримував його в пустинній землі в спекотній спразі, у безводді, охороняв його, виховував його й оберігав його, немов зіницю ока.
Як орел визиває гнїздо своє, і над орлятами ширяє, крила свої простирає, бере, і несе їх на широких крилах своїх;
Як орел, пильнуючи над своїм гніздом, томився над своїми пташенятами; розпростерши свої крила, взяв їх і поніс їх вгору на своїй спині, —
Так виводив його Господь сам, і не бувало з ним чужого бога.
так єдиний Господь водив їх, і з ними не було чужого бога.
Водив його по горах землї і кормив його плодами поля; і дав йому ссати мед по скелях і цїдити олїю по креминистих горах;
Він вивів їх на неприступні висоти землі, годував їх плодами полів; вони харчувалися медом зі скелі й олією з твердої скелі,
Кормив його маслом коровеним і молоком овечим, і туком годованих овець і баранів Базанських і козлів, і ядерним зерном пшеницї; ти пив добірне вино, кров виноградню.
маслом корів та молоком овець із жиром ягнят та баранів, телят та козенят, з жиром нирок пшениці, й пили вино, кров винограду.
І потовстїв праведник та й став буяти; ти став товстий, грубий, жирний! І покинув він Бога, що сотворив його, і став гордувати скельою спасення свого.
Поїв Яків і наситився, й улюбленець забрикав. Він розжирів, потовстів, погладшав… — і покинув Бога, Який його створив, відступив від Бога, свого Спасителя.
Дразнили його чужими богами а гидотами приводили його до гнїву.
Вони роздратували Мене чужими богами, їхніми гидотами завдали Мені гіркоти.
Вони приносили жертву бісам а не Богу, богам, що не знали їх досї, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.
Приносили жертви бісам, а не Богові, — богам, яких не знали; нові, недавні боги з’явилися у них, яких не відали їхні батьки.
А про скелю, що появила тебе на сьвіт, ти не дбав і забув про Бога, що сотворив тебе.
А Бога, Який тебе породив, ти покинув і забув Бога, Який тебе годував.
І побачив се Господь, та й відопхнув їх в гнїві над синами своїми і дочками своїми.
Господь побачив це й запалився ревністю, розлютився через злість Своїх синів і дочок;
І промовив він: Заховаю лице моє від них, побачу я, як конець їх буде; вони бо кодло зовсїм зледащіле, дїти, в яких нема вірностї.
Він сказав: Відверну від них Своє обличчя і покажу, що з ними станеться вкінці, бо це зіпсутий рід, сини, в яких немає вірності.
Вони завдали менї жалю своїм Не-Богом, розгнївили мене своїми марностями: тим то завдам і я їм жалю ненародом, народом безумним завдам їм горя.
Вони пробудили в Мені ревнощі не богом, — викликали в Мене обурення своїми ідолами. Тож і Я пробуджу в них ревнощі не народом, — народом нерозумним викличу в них обурення!
Запалав бо мій гнїв і горіти ме аж до дна підземної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір
Бо вогонь запалав із Мого гніву, і він палитиме аж до аду внизу, спопелить землю та її плоди, спалить основи гір.
Згромаджу на них всї нещастя та й оберну всї стріли мої на них.
Я нагромаджу на них нещастя і витрачу на них Свої стріли.
Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, пішлю на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.
Вони будуть виморені голодом і пожиранням птахами, їх уразить невиліковний стовбняк. Я нашлю на них зуби звірів з отрутою змій, що плазують по землі.
По улицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дївицю і немовлятко і старця.
Знадвору їх позбавлятиме дітей меч, а з потайних кімнат нападатиме страх. Юнак із дівчиною, грудне немовля з тим, хто став старцем…
Я сказав би: Розсїю їх і зроблю конець їх памятї між людьми!
Я сказав би: Розсію їх, зітру в людей пам’ять про них! —
Коли б не пиха ворогів їх, та коли б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь зробив все се, а потужна рука наша!
якщо б не остерігався озлоблення ворогів, — щоб вони не жили довгочасно, — щоб супротивники не скористалися цим проти Мене і не сказали: Це наша піднесена рука, а не Господь здійснив це все.
Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.
Адже це народ, який втратив глузд, і немає в них розуміння.
Коли б то був у них розум, то зрозуміли б вони, який конець їм буде!
Досі вони не мали здорового глузду, щоби збагнути це. Тож нехай приймуть це на майбутній час!
Як же би міг один чоловік гнати тисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?
Як може одна людина гнати тисячу чи двоє — відтіснити десятки тисяч, якщо це не Бог продав їх і не Господь видав їх?
Бо не така їх скеля, як наша скеля: так судять самі вороги наші.
Адже їхні боги не такі, як наш Бог, наші вороги ж безумні!
Бо виноград їх від винограду Содомського та з поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.
Адже їхній виноград — із содомського винограду, і їхня лоза — з Гоморри; їхнє гроно — гроно жовчі, гроно гіркоти в них.
Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.
Їхнє вино — зміїна отрута, невиліковна гадюча отрута.
Хиба се не сховане в мене, не запечатане в коморах моїх?
Хіба це не зібране в Мене й не запечатане в Моїх скарбницях?
Моя пімста і відплата буде того часу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелї їх близько, а що чикає їх, те вже постигає їх.
У день помсти Я відплачу, в час, коли спіткнеться їхня нога, бо день їхньої погибелі близько, і надходить те, що приготовлене для вас.
Но Господь судити ме нарід свій і змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.
Адже Господь судитиме Свій народ і буде утішений за Своїх рабів. Адже Він побачив їх ослабленими, знеможеними в час ворожого нападу й обезсиленими.
І скаже він: Де ж боги їх, скеля, що на неї вповали,
І Господь сказав: Де їхні боги, на яких вони покладалися,
Де вони, що поїдали тук жертов їх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.
чиїх жертвоприношень жир ви їли і чиїх жертв виливань вино ви пили? Нехай устануть і допоможуть вам, нехай будуть для вас оборонцями.
Подивітесь тепер, що я, се я, що стою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нїкого, хто б спас із руки моєї!
Подивіться, подивіться, що Я є, й окрім Мене немає бога. Я позбавляю життя й оживляю, Я вражаю й виліковую, і не існує нікого, хто б визволив із Моїх рук.
Бо я підіймаю руку мою до неба і кажу вам: Я живу вічно!
Бо Я піднесу до неба Свою руку, поклянуся Своєю правицею і скажу: Я живу вічно!
Як вигострю блискучого меча мого і рука моя на суд підніметься, то відомщу ворогам моїм і відплачу ненавидникам моїм.
Я нагострю, як блискавку, Свій меч, і Моя рука візьметься за суд, Я звершу помсту над ворогами та відплачу тим, хто Мене ненавидить.
Стріли мої напою кровю, а меча мого нагодую тїлом — кровю побитих і бранцїв і головами князїв ворога.
Упою Мої стріли кров’ю, а Мій меч насититься тілами, — кров’ю поранених та полонених, головами ворожих начальників.
Веселїтесь, народи, з його народом! Він бо помстить кров рабів своїх, відомстить ворогам своїм, а землї своїй, народові свому, простить.
Веселіться разом з Ним, небеса, і нехай Йому поклоняться всі Божі сини! Веселіться з Його народом, язичники, й кріпіться в Ньому, усі Божі ангели, бо Він помститься за кров Своїх синів, відомстить і звершить помсту над ворогами, і відплатить тим, хто Його ненавидить; Господь очистить землю Свого народу!
І прийшов Мойсей і промовляв усї слова сієї піснї, щоб чув нарід, він і Йозей Нуненко.
Того дня Мойсей записав цю пісню і навчив її ізраїльських синів. Мойсей увійшов і виголосив усі слова цього закону так, щоб чув народ, — він та Ісус, син Навина.
І як скіньчив Мойсей промовляти всї ті слова до всього Ізраїля, тодї сказав ще до них:
Коли Мойсей закінчив промовляти до всього Ізраїлю,
Прийміть же до вашого серця всї слова, що їх сьвідкую між вами сьогоднї, щоб ви заповідали їх синам вашим, а вони вбачали і сповняли всї слова закону сього.
він сказав їм: Візьміть до серця всі ці слова, які я сьогодні беру на свідчення проти вас, і які ви повинні заповісти своїм синам, щоб вони дотримувалися всіх слів цього закону і виконували їх.
Се бо не пусте слово про вас, а життє ваше; і сим словом ви продовжите днї у землї, куди ійдете через Йордань, щоб заняти її.
Адже це не є для вас якесь порожнє слово, — це ж ваше життя! Завдяки цьому слову ви довго житимете на землі, до якої переправляєтеся через Йордан, щоб заволодіти нею.
Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:
Того дня Господь промовив до Мойсея, кажучи:
Вийди на сї гори Абарим, на гору Небо, що в землї Моабській, проти Єрихону, і подивись на Канаан землю, що я даю в державу синам Ізрайлевим;
Піднімись на ось цю гору Аварім, на гору Навав, що в Моавській землі, напроти Єрихона, і подивись на Ханаанську землю, яку Я даю ізраїльським синам у власність.
І ти вмреш на горі, що вийдеш на неї, та й прилучишся до свого народу; так як Арон, брат твій, вмер на горі Гор та й прилучивсь до народу свого;
І ти помреш на горі, на яку піднімешся, і приєднаєшся до свого народу, як помер на горі Ор твій брат Аарон і приєднався до свого народу,
Се ж за те, що ви согрішили проти мене серед синів Ізрайлевих над водами Мерива-Кадес, у Зин степу за те, що не явили сьвятостї моєї серед синів Ізрайлевих. Тим же то бачити меш перед собою землю, та не прийдеш до неї, до землї тієї, що надїляю синам Ізрайлевим.
за те, що ви не послухалися Мого слова серед ізраїльських синів біля води Суперечки в Кадисі, у пустелі Сін, — за те, що ви не святили Мене серед ізраїльських синів.