Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.
Тож я питаю: «Невже Бог відмовився від Свого народу?» Зовсім ні! Бо я теж ізраїльтянин, нащадок Авраама з роду Веніамина.
Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:
Бог не відмовився від Свого народу, який Він обрав заздалегідь! Чи може, ви не знаєте, що у Святому Писанні сказано про Іллю? Коли він звертався до Бога, нарікаючи на ізраїльтян, він казав: «Господи, вони вбили Твоїх пророків, зруйнували Твої вівтарі. Я єдиний, хто залишився. Та вони й мене шукають, щоб убити».
Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.
Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.
І що ж Бог відповів йому? Бог сказав: «Я зберіг для Себе сім тисяч чоловіків, який не зігнули колін перед Ваалом».
Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.
Так і тепер: є невелика група людей, яких Бог обрав, явивши милість Свою.
Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.
І якщо це сталося завдяки милості Божій, то не за їхні вчинки їх обрали. Бо інакше то не була би милість.
Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,
Що ж тоді? Чого прагнув народ ізраїльський, того він не знайшов, але обрані Богом досягли праведності. Решта ж зачерствіли й не стали слухати слова Божого.
(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.
Як сказано у Святому Писанні:
«Бог приспав їх».«Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили, позатикав вуха, щоб вони не чули. І так триває досі». Повторення
«Бог приспав їх».«Він позакривав їхні очі, щоб вони не бачили, позатикав вуха, щоб вони не чули. І так триває досі». Повторення
І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.
Ось що Давид казав:
«Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою. Нехай вони впадуть і будуть покарані.
«Нехай святковий їхній стіл стане наживкою і пасткою. Нехай вони впадуть і будуть покарані.
Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.
Нехай затьмаряться очі їхні, щоб нічого вони не бачили. Нехай хребти позгинаються їхні назавжди під тягарем турбот».
Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.
Тож я питаю: «Чи впали юдеї, спіткнувшись?» Звісно, ні! Через їхню помилку спасіння прийшло до поган, щоб у них, юдеїв, викликати ревнощі.
Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?
Оскільки їхня помилка означає велике благословення для світу, а їхня втрата означає добро для поган. Тож їхнє повне прилучення до Царства Божого буде ще більшим благословенням для всього світу.
Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,
А зараз я звертаюся до вас, погани, саме тому, що я — апостол, який був посланий до вас. Я надаю великого значення своїй праці, роблячи усе, що в силах моїх.
чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.
Сподіваюся, що викличу ревнощі у декого із співвітчизників своїх і таким чином приведу їх до спасіння.
Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?
Бог відвернувся від юдеїв, тим самим примирившись із усім світом. Тож коли Він прийме їх, що означатиме це, як не воскресіння із мертвих?
Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.
Якщо першу скибку хліба ти віддаєш Богу, то й уся хлібина буде святою! А якщо коріння у дерева святе, то святе й гілля.
Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,
Ти, народ Ізраїлю, подібний до сильної оливи, з якої були відламані гілки; а ви, погани, дике оливне дерево, прищеплені були. Ви тепер здобуваєте життя від сильного кореня оливи.
то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.
Тож не вихваляйся, що ти набагато кращій ніж зламане гілля. Коли ж хвалишся, то пам’ятай, що це не ти живиш коріння, а воно годує тебе.
Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.
Але ти можеш сказати: «Адже гілля зламали, щоб мене приєднати».
Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.
Так, його повідламували через невіру, а ти зостаєшся на місці, бо маєш віру. Тож не пишайся, а краще відчуй страх.
Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.
Бо якщо Бог не щадив природних гілок, то й тебе не помилує.
Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.
Отже, зважай на доброту і суворість Божу: суворість до тих, хто відтятий, та доброту до тебе, якщо залишишся в Його милості. Інакше й тебе буде відламано від дерева і викинуто геть.
І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.
Якщо ж юдеї не стоятимуть уперто на своїй невірі, то Бог знову прищепить їх до дерева, бо Він має таку владу.
Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.
Якщо ти є та гілка, яку відрізано від дички і наперекір природі прищеплено до домашньої оливи, то наскільки легше приживеться гілка від культурної оливи до свого рідного дерева.
Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.
Брати і сестри мої, я не хочу, щоб ця правда лишалася таємницею для вас, щоб ви не покладалися тільки на власну мудрість. Часткове зачерствіння прийшло до народу ізраїльського, і це триватиме доти, доки достатньо поган не прийде до Божої родини.
І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;
І так весь Ізраїль буде врятований. Як сказано у Святому Писанні:
«Визволитель прийде з Сіону й відверне безбожність від родини Якова.
«Визволитель прийде з Сіону й відверне безбожність від родини Якова.
і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.
Таким буде Мій Заповіт, коли відпущу Я всі їхні гріхи».
По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.
Щодо Доброї Звістки, то, відмовляючись прийняти її, юдеї стають ворогами Богу на користь вам, поганам. Та Бог вибрав юдеїв і любить їх. Він дав обіцянку засновникам їхнього роду.[11]
Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.
Адже Бог ніколи не змінює Свого рішення про Свої дарунки і покликання.
Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,
Колись ви були непокірними, а зараз маєте милість Божу через непокірливість юдеїв.
так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.
Так і вони зараз не слухають Бога, бо Він вам явив милість Свою. Так сталося, щоб і вони могли одержати милість Божу.
Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.
Бог зібрав разом до в’язниці всіх неслухняних для того, щоб показати Своє милосердя до всіх них.
О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!
О, яка незрівнянно велика щедрість Божа! Яке багатство знань, яка глибока мудрість Його! Які непередбачені судження і незбагненні шляхи Його!
Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?
Так сказано у Святому Писанні:
«Хто знає розум Господа, або хто може бути дорадником Йому?»
«Хто знає розум Господа, або хто може бути дорадником Йому?»
або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?
«Чи хтось давав щось Богу? Чи винен Бог комусь?»