Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Турконяка

Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.

1

Отже, я запитую: Хіба відкинув Бог Свій народ? Зовсім ні! Адже і я ізраїльтянин — з нащадків Авраама, з Веніаминового племені.

2

Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:

2

Не відкинув Бог Свого народу, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що Писання каже про Іллю, коли він скаржиться Богові на Ізраїль:

3

Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.

3

Господи, повбивали Твоїх пророків, порозбивали Твої жертовники, а я залишився сам; шукають і моєї душі!

4

Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.

4

І що ж каже йому Бог у відповідь? Я залишив Собі сім тисяч чоловіків, які не схилились на коліна перед Ваалом.

5

Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.

5

Так само і тепер, за вибором благодаті, залишився останок.

6

Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.

6

Якщо ж за благодаттю, то не за ділами, бо тоді благодать вже не була б благодаттю. [А коли за ділами, то це вже не благодать, бо тоді діло вже не є ділом].

7

Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,

7

І що ж? Того, що шукає Ізраїль, він не одержав, але одержали вибрані; інші ж стали закам’янілими,

8

(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.

8

як ото написано: Наслав на них Бог духа затьмарення: щоб очі не бачили і вуха щоб не чули, — аж до нинішнього дня.

9

І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.

9

Давид каже: Нехай стане їхня їжа сильцем, пасткою і спокусою — на відплату їм!

10

Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.

10

Хай їхні очі стануть темними, щоб не бачили, нехай їхня спина завжди буде зігнута!

11

Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.

11

Отже, запитую: Чи спіткнулися вони, щоб упасти? Зовсім ні! Але через їхнє падіння прийде спасіння язичникам, щоб їх самих спонукати до ревнощів.

12

Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?

12

Якщо ж їхнє падіння є багатством для світу, а їхня втрата є багатством для язичників, то наскільки більшою була б їхня повнота!

13

Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,

13

Кажу вам, язичникам: Оскільки я є апостол для язичників, то прославляю моє служіння;

14

чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.

14

може, цим я викличу ревність своїх рідних за тілом і спасу декого з них.

15

Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?

15

Бо коли їхнє відкинення є примиренням світу, то чим же є їхнє прийняття, як не життям із мертвих?

16

Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.

16

Якщо перший сніп святий, то й тісто святе; і якщо корінь святий, то й гілля святе.

17

Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,

17

Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливкою, прищепився до них і живишся з кореня та соку оливкового дерева,

18

то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.

18

то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то пам’ятай, що не ти корінь носиш, а корінь носить тебе.

19

Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.

19

Скажеш: Галузки відламано, щоб я прищепився.

20

Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.

20

Гаразд. Вони відломилися через невірство, а ти тримаєшся вірою. Не величайся, але бійся.

21

Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.

21

Бо коли Бог не пощадив природних галузок, то Він і тебе не пощадить.

22

Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.

22

Отже, поглянь на Божу милість і суворість: на тих, які відпали, — суворість, а на тебе — Божу милість, якщо будеш залишатися в милості; якщо ж ні, то будеш відрубаний.

23

І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.

23

Та й вони, якщо не залишаться в невірстві, будуть прищеплені, адже Бог має силу їх знову прищепити.

24

Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.

24

Тому що коли ти, відтятий від дикої за своєю природою оливки, був проти природи прищеплений до доброї оливки, — то наскільки легше будуть прищеплені до своєї ж оливки вони, природні?

25

Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.

25

Адже не хочу, брати, щоб ви не знали цієї таємниці, аби не були високої думки про себе: Ізраїль залишатиметься частково запеклим, доки не ввійде повнота язичників.

26

І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;

26

Таким чином, весь Ізраїль спасеться, як написано: Визволитель прийде із Сіону, Він відверне безбожність від Якова.

27

і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.

27

Ось їм від Мене Завіт, коли усуну їхні гріхи!

28

По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.

28

Тож згідно з Євангелієм вони — вороги задля вас, а згідно з обранням — улюблені задля батьків.