Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?
Хіба ви не знаєте, брати, — а звертаюся я до тих, хто знає Закон, — що Закон має владу над людиною, доки вона живе?
Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа.
Одружена жінка, доки живе її чоловік, пов’язана з ним законом; коли ж помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.
Тому, доки її чоловік живий, її вважатимуть перелюбницею, якщо стане дружиною іншого чоловіка. Коли ж помре чоловік, вона звільняється від Закону і не буде перелюбницею, якщо вийде заміж за іншого.
Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.
Тому, брати мої, і ви померли для Закону тілом Христа, аби належати іншому, — Тому, Хто встав із мертвих, щоб ми принесли плід Богові.
Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї.
Бо коли ми були в тілі, то гріховні пристрасті, які виявляються через Закон, діяли в наших членах, щоби приносити плід смерті.
Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.
Нині ж ми звільнилися від Закону, померли для того, що нас зв’язувало, щоб служити в оновленні духа, а не в стародавності букви.
Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.
То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.
Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.
Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.
Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.
а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.
Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.
Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.
Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.
Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.
Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.
Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.
Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові,
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх.
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?