Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Хоменка
Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.
Нема, отже, тепер ніякого засуду для тих, що в Христі Ісусі.
Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.
Бо закон духа, (що дає) життя в Христі Ісусі, визволив тебе від закону гріха і смерти.
Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,
Бо те, що було неможливим для закону, ослабленого тілом, Бог, — пославши свого Сина в тілі, схожім на гріховне тіло, ради гріха, осудив гріх у тілі,
щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.
щоб оправдання закону здійснилося на нас, що ходимо не за тілом, а за духом.
Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, — про духовне.
Бо ті, що живуть за тілом, думають про тілесне; ті ж, що за духом, — про духове.
Думаннє бо тїлесне — смерть, а думаннє духовне — життє і впокій.
Бо прагнення тіла (веде) до смерти, а прагнення духа — до життя і миру;
Тим що думаннє тїлесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.
тому що прагнення тіла вороже Богові — бо не кориться законові Божому, та й не може.
Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.
Ви ж не тілесні, але духовні, якщо Дух Божий живе у вас. Коли ж хтось Духа Христового не має, той йому не належить.
Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.
А як Христос у вас, то тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.
І коли Дух того, хто воскресив Ісуса з мертвих, мешкає у вас, то той, хто воскресив Христа з мертвих, оживить і ваші смертні тіла Духом своїм, що живе у вас.
Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.
Тим то, брати, ми боржники не тілу, щоб за тілом жити;
Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
бо коли живете за тілом, то помрете. Якже ви духом умертвляєте тілесні вчинки, будете жити.
Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
Усі бо ті, що їх водить Дух Божий, вони — сини Божі.
Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! — Отче!»
Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
Сам цей Дух свідчить разом із нашим духом, що ми — діти Божі;
коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
а коли діти, то й спадкоємці ж Божі — співспадкоємці Христа, якщо ми страждаємо разом із ним, щоб разом з ним і прославитися.
Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
Гадаю бо, що страждання нинішнього часу негідні майбутньої слави, яка має нам з'явитися.
Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
Бо створіння очікує нетерпляче виявлення синів Божих.
Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
Створіння було підпорядковане суєті не добровільно, а через того, хто його підкорив, у надії,
що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
що й саме створіння визволиться від рабства тління, на свободу слави дітей Божих.
Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
Бо знаємо, що все створіння разом понині стогне і разом страждає у тяжких муках.
Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
Не тільки вони, а й ми самі, що маємо зачаток Духа, ми самі в собі стогнемо, очікуючи усиновлення, визволення нашого тіла,
Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
бо ми надією спаслися. Коли ж хтось бачить те, чого надіється, то це не є вже надія; бо що хтось бачить, хіба того надіється?
Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
Якже ми сподіваємося, чого не бачимо, очікуємо його витривало.
Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними.
Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
А той, хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що він заступається за святих згідно з Божою волею.
Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, — покликаним за його постановою, усе співдіє на добро.
бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;
А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.
Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
Що скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас?
Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, — як же разом із ним не подарує нам усього?
Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог — той, що оправдує;
Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
хто ж той, що засудить? Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, — він заступається за нас.
Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
Хто нас відлучить від Христової любови? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?
Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.
Як написано: «За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець (призначених) на заріз.»
Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
Але в усьому цьому ми маємо повну перемогу завдяки тому, хто полюбив нас.
Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,
Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні князівства, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,