Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.
Тож немає тепер жодного о́суду тим, хто ходить у Христі Ісусі не за тілом, а за Духом,
Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.
бо зако́н Духа життя в Христі Ісусі визволив мене від зако́ну гріха й смерти.
Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,
Бо що було неможливе для Закону, у чо́му був він безсилий тілом, — Бог послав Сина Свого в подобі гріховного тіла, і за гріх осудив гріх у тілі,
щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.
щоб ви́коналось ви́правдання Закону на нас, що ходимо не за тілом, а за Духом.
Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, — про духовне.
Бо ті, хто ходить за тілом, ду́мають про тілесне, а хто за Духом — про духовне.
Думаннє бо тїлесне — смерть, а думаннє духовне — життє і впокій.
Бо думка тілесна — то смерть, а думка духовна — життя та мир,
Тим що думаннє тїлесне — ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.
думка бо тілесна — ворожне́ча на Бога, бо не ко́риться Законові Божому, та й не може.
Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.
І ті, хто хо́дить за тілом, не можуть догодити Богові.
Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.
А ви не в тілі, але в Дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його.
Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.
А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність.
Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.
А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, ожи́вить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас.
Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.
Тому́ то, браття, ми не боржники́ тіла, щоб жити за тілом;
Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.
бо коли живе́те за тілом, то маєте вмерти, а коли Духом умертвля́єте тілесні вчинки, то бу́дете жити.
Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.
Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;
Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!
бо не взяли́ ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа сині́вства, що через Нього кличемо: „Авва, Отче!“
Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,
Сам Цей Дух сві́дчить ра́зом із духом нашим, що ми — діти Божі.
коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.
А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки ра́зом із Ним ми терпимо́, щоб разом із Ним і просла́витись.
Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.
Бо я ду́маю, що страждання тепе́рішнього ча́су нічого не варті супроти тієї слави, що має з'явитися в нас.
Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.
Бо чека́ння створі́ння очікує з'я́влення синів Божих,
Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,
бо створі́ння покорилось марно́ті не добровільно, але через того, хто скори́в його, в надії,
що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.
що й саме створіння ви́зволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.
Бо знаємо, що все створі́ння ра́зом зідхає й ра́зом мучиться аж досі.
Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.
Але не тільки воно, але й ми самі, маючи зача́ток Духа, і ми самі в собі зідхаємо, очікуючи синівства, відкуплення нашого тіла.
Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?
Надією бо ми спасли́ся. Надія ж, коли бачить, не є надія, бо хто що́ бачить, чому б того й наді́явся?
Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.
А коли сподіва́ємось, чого не бачимо, то очікуємо того з терпеливістю.
Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.
Так само ж і Дух допомагає нам у наших не́мочах; бо ми не знаємо, про що маємо молитись, як належить, але Сам Дух заступається за нас невимо́вними зідха́ннями.
Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.
А Той, Хто досліджує серця́, знає, яка думка Духа, бо з волі Божої заступається за святих.
Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;
І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.
бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.
Бо кого Він передба́чив, тих і призна́чив, щоб були подібні до о́бразу Сина Його, щоб Він був перворі́дним поміж багатьма́ братами.
А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.
А кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і ви́правдав, а кого ви́правдав, тих і просла́вив.
Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?
Що ж скажем на це? Коли за нас Бог, то хто проти нас?
Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?
Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, — як же не дав би Він нам із Ним і всього?
Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!
Хто оска́ржувати буде Божих вибранців? Бог Той, що виправдує.
Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!
Хто ж той, що засу́джує? Христос Ісус є Той, що вмер, надто й воскрес, — Він право́руч Бога, і Він і заступається за нас.
Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?
Хто нас розлучить від любови Христової? Чи недоля, чи утиск, чи переслі́дування, чи голод, чи нагота́, чи небезпека, чи меч?
Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.
Як написано: „За Тебе нас цілий день умертвля́ють, нас уважають за овець, прирече́них на зако́лення“.
Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.
Але в цьому всьому ми перемагаємо Тим, Хто нас полюбив.
Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,
Бо я пересві́дчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи́, ні вла́ди, ні тепе́рішнє, ні майбу́тнє, ні сили,