Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
Кажу́ правду в Христі, не обманюю, як сві́дчить мені моє сумлі́ння через Духа Святого,
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
що маю велику скорбо́ту й невпинну му́ку для серця свого!
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
Бо я бажав би сам бути відлу́чений від Христа замість братів моїх, рідних мені тілом;
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
вони ізра́їльтяни, що їм належить сині́вство, і слава, і заповіти, і законода́вство, і богослужба, і обі́тниці,
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма́ Бог, благослове́нний, навіки, амі́нь.
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
Не так, щоб Слово Боже не збуло́ся. Бо не всі ті ізра́їльтяни, хто від Ізраїля,
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: „в Ісаку буде насіння тобі“.
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
Цебто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обі́тниці признаю́ться за насіння.
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
А слово обі́тниці таке: „На той час прийду́, і бу́де син у Сари“.
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
І не тільки це, але й Реве́кка зачала́ дітей від одно́го ложа отця нашого Ісака,
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
бо коли вони ще не народились, і нічо́го доброго чи злого не вчинили, — щоб позоста́лась постанова Божа у вибра́нні
сказано їй, що більший служити ме меншому,
не від учинків, але́ від То́го, Хто кличе, — сказано їй: „Більший служитиме меншому“,
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
як і написано: „Полюбив Я Якова, а Ісава знена́видів“.
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зо́всім ні!
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Бо Він каже Мойсеєві: „Помилую, кого хочу помилувати, і змилосе́рджуся, над ким хочу змилосе́рдитись“.
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Отож, не залежить це ні від то́го, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
Бо Писа́ння говорить фараонові: „Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по ці́лій землі Моє Йме́ння“.
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
Отож, кого хоче — Він милує, і кого хоче — ожорсто́чує.
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
А ти скажеш мені: „Чого ж іще Він докоря́є, бо хто може проти́витись волі Його?“
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
Отже, хто́ ти, чоловіче, що ти спереча́єшся з Богом? Чи скаже тво́риво творце́ві: Пощо ти зробив мене так?
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Чи ганча́р не має вла́ди над глиною, щоб із того самого міси́ва зробити одну посу́дину на честь, а одну на нечесть?
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щади́в із великим терпінням посу́дини гніву, що готові були на погибіль,
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготува́в на славу,
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
Як і в Осії Він говорить: „Назву Своїм наро́дом не людей Моїх, і не улю́блену — улю́бленою,
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
і на місці, де сказано їм: Ви не Мій наро́д, там на́звані будуть синами Бога Живого!“
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
А Ісая взиває про Ізраїля: „Коли б число синів Ізра́їлевих було, як мо́рський пісок, то тільки останок спасеться,
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
бо вирок закінчений та скорочений у праведності учинить Господь на землі!“
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
І як Ісая віщував: „Коли б Госпо́дь Савао́т не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содо́м, і подібні були б до Гомо́рри!“
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
Чому́? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Зако́ну; вони бо спіткнулись об камінь спотика́ння,