Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Сучасний переклад
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
Правду кажу, я — в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ.
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів — ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати Славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в Храмі й Свої обітниці.
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом [8] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю, — справжні ізраїльтяни.[9]
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої».
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими.
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син».
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака.
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому». І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику.
сказано їй, що більший служити ме меншому,
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава».
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні!
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись».
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові».
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?»
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик?
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення.
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
Він терпів їх, щоб показати багатство Слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати Славу Його.
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим?
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:
«Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».
«Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою».
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
А також:
На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».
На тому ж місці, де Бог сказав їм: «Ви — не Мій народ», там їх назвуть дітьми живого Бога».
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».
«Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань».
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
І ще Ісая провістив:
«Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».
«Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра».
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри.
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону.
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання.