Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,
Істину кажу в Христі, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Дусі Святому:
що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.
я маю великий смуток і безупинний біль у своєму серці!
Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;
Адже я бажав би сам бути відлученим від Христа задля моїх братів, моїх рідних за тілом,
вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;
тобто ізраїльтян, яким належить синівство, слава, завіти, законодавство, служіння й обітниці.
їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.
Їхніми є батьки, від них же тілом і Христос, Який є Бог над усіма, благословенний навіки. Амінь.
Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,
Не те, щоби Боже слово не збулося. Та не всі, хто від Ізраїля, є Ізраїлем.
анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.
І не всі нащадки Авраама є його дітьми, але: В Ісаакові буде названо тобі нащадка!
Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.
Тобто не тілесні діти є Божими дітьми, а діти обітниці вважаються за потомство.
Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.
Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду — і в Сарри буде син!
Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;
І не тільки це, а й Ревекка зачала в той самий час близнят від нашого батька Ісаака.
ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),
Та ще до їхнього народження, коли нічого — ні доброго, ні злого — вони ще не зробили, щоби передбачення Боже виявилося у виборі,
сказано їй, що більший служити ме меншому,
не від учинків, але від Того, Хто кличе, — їй було сказано, що старший служитиме меншому,
яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.
згідно з написаним: Якова Я полюбив, а Ісава зненавидів.
Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.
Що ж скажемо? Може, у Бога несправедливість? Зовсім ні!
Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.
Адже Він сказав Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитися!
Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.
Отже, це не залежить ні від того, хто бажає, ні від того, хто біжить, але від Бога, Який милує.
Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.
Бо Писання каже фараонові: Власне, на те Я і поставив тебе, аби показати на тобі Свою силу, щоби прославилося Моє Ім’я на всій землі!
Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).
Отже, кого хоче, Він милує, а кого хоче, робить черствим.
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?
А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?
О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?
Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,
щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —
як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?
нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.
Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.
І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.
І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:
Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.
Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.
Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,
Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.
а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.
Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,