Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́.
котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп.
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, — що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням,
і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням,
Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли.
Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
Пото́му з'явився Він Якову, опісля — усім апо́столам.
На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові.
Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву.
Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда — не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона.
Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
Тож чи я, чи вони, — ми так проповідуємо, і так ви ввірували.
Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, — як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих?
Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес!
коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!
І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі.
Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес!
А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, — ви в своїх ще гріхах,
Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей!
Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
Та нині Христос воскрес із мертвих, — пе́рвісток серед покі́йних.
Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих.
Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,
Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу.
Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу.
Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“
Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все.
Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все.
Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться?
Щодня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім.
Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“
Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї!
Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором!
Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“
Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре.
І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого,
Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його.
Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб.
(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним.
Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою!
Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає,
Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає,
Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.
Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий.
Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.
Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь.
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.
І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити.
Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.
Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, —
У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!
Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.
Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“!
Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́?
Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.
Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н.
Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.