Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
Звіщаю вам, брати, Євангеліє, яке я вам сповістив, яке ви прийняли, в якому стоїте і
котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
яким спасаєтеся, коли дотримуєте слово таким, яким я вам його сповістив; якщо ж ні, — ви повірили надаремно.
Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
Найперше я вам передав те, що й прийняв, що Христос, згідно з Писанням, помер за наші гріхи,
і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
і Він був похований, і третього дня воскрес, згідно з Писанням;
Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
після того Він з’явився одночасно понад п’ятистам братам, з яких багато хто живе ще й донині, а деякі спочили.
Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
Пізніше з’явився Якову, а тоді — усім апостолам;
На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
нарешті з’явився і мені, — наче якомусь недоноскові.
Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
Адже я найменший з апостолів, недостойний називатися апостолом, оскільки я переслідував Божу Церкву.
Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
Та благодаттю Божою я є тим, ким є. Його благодать, що в мені, не була марною, бо я трудився більше за них усіх; втім, не я, а Божа благодать, що була зі мною.
Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
Тож чи я, чи вони, але ми так проповідуємо, і так ви повірили.
Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес із мертвих, то як деякі з вас кажуть, що немає воскресіння мертвих?
Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
Якщо немає воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес.
коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша.
І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
Ми ж виявляємося неправдивими Божими свідками, бо засвідчили про Бога, що Він воскресив Христа, Якого не воскресив, якщо насправді мертві не воскресають.
Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
Адже коли мертві не воскресають, то й Христос не воскрес.
А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
Якщо ж Христос не воскрес, тоді віра ваша марна: ви все ще в гріхах ваших.
Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!
Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
Та тепер Христос устав з мертвих, — первісток з покійних.
Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
Оскільки смерть через людину, — то через людину й воскресіння мертвих.
Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть.
Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
Кожний у своєму порядку: первісток Христос, потім ті, які Христові, — під час Його приходу,
Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
а потім — кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяку владу, усяке панування та силу.
Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
Бо Йому належить царювати, доки не покладе всіх Своїх ворогів Собі під ноги.
Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
бо все підкорив Йому під ноги. Коли ж каже, що все вже підкорене, то ясно, що це за винятком Того, Хто підкорив Йому все.
Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
Коли ж підкорить Йому все, тоді й Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Він був Богом усім і в усьому.
Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві взагалі не встають, то навіщо хреститися задля мертвих?
Щодня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
Я щодня помираю; така ваша похвала, брати, яку маю в Христі Ісусі, нашому Господі.
Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
Коли я боровся зі звірами в Ефесі як людина, то яка мені від того користь? Якщо мертві не встають, то «будемо їсти і пити, бо завтра помремо».
Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
Не давайте себе обманути: погане товариство псує добрі звичаї.
Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
Станьте насправді тверезими й не грішіть, бо деякі, кажу вам на сором, Бога не знають.
Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
Але дехто скаже: Як же мертві встануть? В якому тілі прийдуть?
Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
Нерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не помре.
І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
І те, що ти сієш, то не майбутнє тіло сієш, а тільки зерно, яке прийдеться, — пшениці чи чогось іншого.
Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
А Бог дає йому тіло, яке забажає: кожному насінню — власне тіло.
Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
Не кожне тіло є таким самим тілом; інше тіло в людей, інше — у тварин, інше — в риб, інше — у птахів.
(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
Є тіла небесні й тіла земні. Але одна слава в небесних, а інша — у земних.
Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
Інша слава в сонця, інша слава в місяця, інша слава в зірок, бо зірка від зірки відрізняється славою.
Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, встає в нетлінні;
Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
сіється в неславі, встає в славі; сіється в немочі, встає в силі;
Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Якщо є тіло душевне, то є й духовне.
Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
Так і написано: Перша людина — Адам — став живою душею, а останній Адам — Дух, Який оживляє.
Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
Але не духовний спочатку, а душевний; потім — духовний.
Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
Перша людина — із землі, земна. Друга Людина, [Господь], — з неба.
Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
Який земний — такі й земні, і Який небесний — такі й небесні.
І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
І як ми носили образ земного, так носитимемо образ небесного.
Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
Ось що кажу, брати: тіло й кров Божого Царства успадкувати не можуть, і тління нетлінного не успадковує.
Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
Ось кажу вам таємницю: не всі ми впокоїмося, але всі перемінимося, —
У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
раптово, миттєво, при останній сурмі; вона засурмить — і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимося.
Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
Адже це тлінне має зодягнутися в нетління, і це смертне має зодягнутися в безсмертя.
Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
Коли ж це тлінне зодягнеться в нетління, а смертне зодягнеться в безсмертя, тоді збудуться написані слова: Смерть поглинута перемогою!
Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
Смерте, де твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?
Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
Та подяка Богові, що Він дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.