Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!

Ти можеш змінити мову читання: ru en


Паралельне читання

← (2 Коринтян 10) | (2 Коринтян 12) →

Переклад Куліша та Пулюя

Переклад Турконяка

  • Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.
  • О, коли б ви трохи потерпіли моє безумство. Та ви й так терпите мене.
  • Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.
  • Адже я палаю до вас Божою ревністю, бо я заручив вас одному чоловікові, щоб, наче чисту діву, поставити перед Христом.
  • Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.
  • Та боюся, щоби часом, як змій звів Єву своїм лукавством, аби не зіпсувалися ваші думки, щоб ви не відхилилися від простоти й чистоти, яка в Христі.
  • Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.
  • Бо як прийшов би хто і проповідував іншого Ісуса, якого ми не проповідували, або прийняв іншого духа, якого ви не прийняли, або інше євангеліє, яке ви не прийняли, то ви з радістю терпіли б.
  • Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.
  • Думаю, що я нічим не менший від архиапостолів.
  • Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.
  • Хоч я і простий у слові, але не в знанні, адже в усьому ми завжди були відкритими перед вами.
  • Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?
  • Хіба я вчинив який гріх, коли принижував себе для того, аби ви були звеличені? Адже я даром благовістив вам Боже Євангеліє!
  • Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;
  • Від інших Церков забрав я, приймаючи плату, щоб вам служити.
  • і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.
  • А коли я прийшов до вас, то терпів нестатки, але нікому не був тягарем, бо мої нестатки поповнили брати, які прибули з Македонії. Я в усьому стримував себе, щоб не бути вам тягарем, — і буду стримувати.
  • (Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.
  • Істина Христа є в мені; і цю похвалу не відніме в мене ніхто в країнах Ахаї.
  • Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).
  • Чому? Тому, що я не люблю вас? Те знає Бог.
  • Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.
  • А що роблю, те й буду робити, аби тим, котрі шукають підстави здаватися такими, як ми, усунути підставу того, чим вони хваляться.
  • Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.
  • Адже вони — лжеапостоли, робітники лукаві, які видають себе за апостолів Христа.
  • І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.
  • І не дивно, бо сам сатана видає себе за ангела світла.
  • Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.
  • Тому не є щось надзвичайне, коли і його слуги видають себе за служителів праведності: їхній кінець буде за їхніми вчинками.
  • Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.
  • Знову кажу: хай ніхто не вважає мене за божевільного. А коли ні, то прийміть мене хоча б як божевільного, щоб і я трохи похвалився.
  • А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.
  • Те, що кажу із цього приводу похвали, не кажу це від Господа, а наче в безумстві.
  • Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.
  • Оскільки багато хто хвалиться тілом, то і я похвалюся.
  • Радо бо терпите безумних, розумними бувши.
  • Тому що будучи мудрими, ви радо зносите безумних.
  • Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.
  • Адже ви терпите, коли вас хто поневолює, коли хто об’їдає, коли хто обдирає, коли хто величається, коли хто б’є вас в обличчя.
  • Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.
  • На сором кажу, що ми наче стали безсилими. Якщо хто наважується на щось, то — кажу це в безумстві — відважусь і я.
  • Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.
  • Вони юдеї? — І я. Вони ізраїльтяни? — І я. Вони нащадки Авраама? — І я.
  • Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.
  • Вони слуги Христові? — Кажу як нерозумний: я — більшою мірою! У труднощах — більше, у ранах — дуже багато, у в’язницях — надмірно, на межі смерті — часто.
  • Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.
  • Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного.
  • Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;
  • Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, — ніч і день я провів у безодні.
  • у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;
  • Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів;
  • у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.
  • у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, у голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі.
  • Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.
  • Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви.
  • Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?
  • Якщо хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо хто спокушається, то я хіба не палаю?
  • Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.
  • Коли вже маю хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю.
  • Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.
  • Бог і Отець Господа Ісуса, Який є благословенний навіки, знає, що не кажу неправди.
  • У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;
  • У Дамаску намісник царя Арети стеріг місто Дамаск, [вистежуючи], щоб мене схопити,
  • і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.
  • але мене через вікно спустили в кошику по стіні, — і я вирвався з його рук.

  • ← (2 Коринтян 10) | (2 Коринтян 12) →

    Історія оновлень Історія оновлень

    © UA biblenet - 2025