Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Турконяка
Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.
Адже ми знаємо, що коли наш земний дім тіла буде зруйнований, то маємо будівлю від Бога: дім нерукотворний, вічний, на небесах.
Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,
Тому ми й зітхаємо, прагнучи зодягнутися в нашу небесну будівлю,
коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.
щоб, хоч і [одягнені], ми не виявилися нагими.
Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.
Бо ми, які перебуваємо в наметі, зітхаємо під тягарем, оскільки хочемо не роздягтися, а зодягнутися, щоб смертне було поглинуте життям.
На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.
Той, Хто створив нас для цього, це — Бог, Який дав нам завдаток Духа.
Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:
Отже, завжди маючи відвагу, знаємо, що коли живемо в тілі, перебуваємо далеко від Господа,
Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.
Відвагу ж маємо та вподобання для того, щоб краще покинути тіло та перебувати з Господом.
Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.
Тому ми і стараємося, — чи перебуваючи в тілі, чи покидаючи його, — бути любими Йому.
Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.
Адже всі ми маємо з’явитися перед судовим престолом Христа, щоб кожний одержав згідно з тим, що в тілі робив: добро чи зло.
Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.
Отже, знаючи Господній страх, ми переконуємо людей; перед Богом же ми відкриті; маю надію, що й перед вашим сумлінням ми відкриті.
Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.
Не доручаємо себе вам знову, але даємо вам нагоду похвалитися нами, щоб ви мали відповідь для тих, які хваляться обличчям, а не серцем.
Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.
Коли ми виходимо із себе, — то для Бога; коли ж помірковані, — то для вас.
Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;
Адже любов Христа охоплює нас, коли ми думаємо так: [якщо] один помер за всіх, то й усі померли.
і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.
А Він помер за всіх, щоб ті, які живуть, більше не жили для самих себе, але для Того, Хто за них помер і воскрес.
Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.
Тому ми відтепер нікого не знаємо за тілом. Хоч ми знали Христа за тілом, але тепер більше не знаємо.
Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.
Отже, хто в Христі, той нове творіння; давнє минуло, — ось постало [все] нове!
Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,
Усе — від Бога, Який примирив нас із Собою через Христа і дав нам служіння примирення.
яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.
Адже Бог у Христі примирив світ із Собою, не зараховуючи їм їхні переступи, і доручив нам слово примирення.
Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.
Отже, ми — посли від Імені Христа, і тому наче Сам Бог просить через нас. Від Імені Христа благаємо: примиріться з Богом!