Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
Переклад Огієнка
Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє,
Отож, коли є в Христі яка заохо́та, коли є яка потіха любови, коли є яка спільно́та духа, коли є яке серце та милосердя,
то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.
то допо́вніть радість мою: щоб ду́мали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум!
Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.
Не робіть нічого пі́дступом або з чванли́вости, але в покорі майте один о́дного за більшого від себе.
Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.
Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.
Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,
Нехай у вас будуть ті самі думки́, що й у Христі Ісусі!
котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;
Він, бувши в Божій подо́бі, не вважав за захва́т бути Богові рівним,
тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,
але Він ума́лив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до люди́ни; і подобою ставши, як люди́на,
і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.
Він упоко́рив Себе, бувши слухня́ний аж до смерти, і то смерти хресної.
Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,
Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я́, що вище над кожне ім'я́,
щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,
щоб перед Ісусовим Ім'я́м вклонялося кожне коліно небесних, і зе́мних, і підзе́мних,
і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.
і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос — то Госпо́дь, на славу Бога Отця!
Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.
Отож, мої лю́бі, як ви за́вжди слухня́ні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо стра́хом і тремті́нням виконуйте своє спасі́ння.
Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.
Бо то Бог викликає в вас і хоті́ння, і чин за доброю волею Своєю.
щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,
щоб були ви бездоганні та щирі, „невинні діти Божі серед лукавого та розпусного роду“, що в ньому ви сяєте, як світла в світі,
держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.
додержуючи слово життя на похвалу́ мені в день Христа, що я біг не нада́рмо, що я працював не нада́рмо.
Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.
Та хоч і стаю я жертвою при жертві і при службі вашої віри, я радію та тішуся ра́зом із вами всіма́.
Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.
Тіштесь тим самим і ви, і тіштеся ра́зом зо мною!
Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.
Надіюся в Господі Ісусі незаба́ром послати до вас Тимофія, щоб і я зміцнів духом, розізнавши про вас.
Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.
Бо я одноду́мця не маю ні о́дного, щоб щиріше подбав він про вас.
Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.
Та ви знаєте до́свід його, бо він, немов ба́тькові син, зо мною служив для Єва́нгелії.
Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.
Отже, маю надію негайно послати цього́, як тільки довідаюся, що бу́де зо мною.
Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.
Але в Господі маю надію, що й сам незаба́ром прибу́ду до вас.
Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.
Але я вважав за потрібне послати до вас брата Епафроди́та, свого співробітника та співбойовника́, вашого апо́стола й служи́теля в потребі моїй,
Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.
бо він побивався за вами всіма́, і сумував через те, що ви чули, що він хворува́в.
Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.
Бо смертельно він був хворував. Але змилувався Бог над ним, і не тільки над ним, але й надо мною, щоб я смутку на смуток не мав.
Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.
Отож, тим швидше послав я його, щоб тішились ви, його зно́ву побачивши, і щоб без смутку я був.
Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,
Тож прийміть його в Господі з повною радістю, і майте в пошані таких,