Вітаю тебе на нашому сайті, де ми досліджуємо Святе Письмо! Ласкаво просимо!
Нехай твоя подорож у світ Біблії буде захоплюючою та надихаючою!
Ти можеш змінити мову читання: ru en
Паралельне читання
Переклад Куліша та Пулюя
New Living Translation
Як же, почули про се всї царі, що жили по тім боцї Йорданї по горах і долинах і всюди вподовж низини великого моря та й до Ливану: Гетії, Аморії, Канаанії, Ферезії, Гевії й Евузії,
The Gibeonites Deceive Israel
Now all the kings west of the Jordan River heard about what had happened. These were the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites, who lived in the hill country, in the western foothills,a and along the coast of the Mediterranean Seab as far north as the Lebanon mountains.
Now all the kings west of the Jordan River heard about what had happened. These were the kings of the Hittites, Amorites, Canaanites, Perizzites, Hivites, and Jebusites, who lived in the hill country, in the western foothills,a and along the coast of the Mediterranean Seab as far north as the Lebanon mountains.
То й зібрались вони докупи, щоб єдинодушно воювати Йозея й Ізраїля.
These kings combined their armies to fight as one against Joshua and the Israelites.
Та осадники Габаонські, як почули, що вчинив Йозуа з Ерихоном та з Гаєм,
But when the people of Gibeon heard what Joshua had done to Jericho and Ai,
Піднялись на хитрощі: набрали харчі на дорогу і обвішали свої осли драними торбами та старими подертими й посшиваними бурдюками на вино,
they resorted to deception to save themselves. They sent ambassadors to Joshua, loading their donkeys with weathered saddlebags and old, patched wineskins.
І повбувались у старе й полатане обувє і повдягались у стару подрану одїж, а ввесь харчовий хлїб у них був черствий та покрушений.
They put on worn-out, patched sandals and ragged clothes. And the bread they took with them was dry and moldy.
Оттак прийшли вони до Ісуса в табір під Галеал, і промовили до нього й до громадських мужів Ізраїльських: з далекої землї прийшли ми, тож зробіте з нами мирову умову.
When they arrived at the camp of Israel at Gilgal, they told Joshua and the men of Israel, “We have come from a distant land to ask you to make a peace treaty with us.”
Громадські ж мужі Ізраїля відказали Гевіям: Може ви живете поблизу нас, то й як же нам та чинити з вами умову?
The Israelites replied to these Hivites, “How do we know you don’t live nearby? For if you do, we cannot make a treaty with you.”
І відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли?
They replied, “We are your servants.”
“But who are you?” Joshua demanded. “Where do you come from?”
“But who are you?” Joshua demanded. “Where do you come from?”
А вони відказали йому: З вельми далекої землї прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удїяв Египтїям,
They answered, “Your servants have come from a very distant country. We have heard of the might of the LORD your God and of all he did in Egypt.
І що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боцї Йорданї, Сигонові, цареві Гезбонському, та Огові, цареві Базанському в Астаротї.
We have also heard what he did to the two Amorite kings east of the Jordan River — King Sihon of Heshbon and King Og of Bashan (who lived in Ashtaroth).
Тим же то наша старшина й усї осадники нашої землї повелїли нам: Обмислїть себе живностю на дорогу та йдїте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учинїте з нами умову.
So our elders and all our people instructed us, ‘Take supplies for a long journey. Go meet with the people of Israel and tell them, “We are your servants; please make a treaty with us.”’
Ось який хлїб у нас! Узяли ми гарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрушився.
“This bread was hot from the ovens when we left our homes. But now, as you can see, it is dry and moldy.
А се винові бурдюки: Були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одїж і обувє наше: повитирались в далекій дорозї.
These wineskins were new when we filled them, but now they are old and split open. And our clothing and sandals are worn out from our very long journey.”
І взяли громадські мужі трохи харчі їх (покушати), та не поспитали в Господа ради.
So the Israelites examined their food, but they did not consult the LORD.
І запевнив їм Йозуа беспеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.
Then Joshua made a peace treaty with them and guaranteed their safety, and the leaders of the community ratified their agreement with a binding oath.
Як же уплило три днї після того, як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тодї, що вони були зблизька, сусїди їх;
Three days after making the treaty, they learned that these people actually lived nearby!
Бо коли рушили Ізрайлитяне в дорогу, то прийшли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, Кафира, Беерот і Кириятярим.
The Israelites set out at once to investigate and reached their towns in three days. The names of these towns were Gibeon, Kephirah, Beeroth, and Kiriath-jearim.
І не заподїяли їм Ізрайлитяне нїякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязї. І нарекала вся громада на мужів громадських.
But the Israelites did not attack the towns, for the Israelite leaders had made a vow to them in the name of the LORD, the God of Israel.
The people of Israel grumbled against their leaders because of the treaty.
The people of Israel grumbled against their leaders because of the treaty.
Та всї мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них;
But the leaders replied, “Since we have sworn an oath in the presence of the LORD, the God of Israel, we cannot touch them.
А зробімо їм ось що: Нехай собі живуть на сьвітї, щоб не вдарив на нас гнїв Божий за клятьбу, що ми заприсягли їм.
This is what we must do. We must let them live, for divine anger would come upon us if we broke our oath.
А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на сьвітї, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всї на те, що сказали їм мужі громадські.
Let them live.” So they made them woodcutters and water carriers for the entire community, as the Israelite leaders directed.
І покликав їх Ісус, і каже їм: Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко од вас, коли живете близько нас?
Joshua called together the Gibeonites and said, “Why did you lie to us? Why did you say that you live in a distant land when you live right here among us?
Оце ж ви будете раби проклятущі і нїхто з вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого!
May you be cursed! From now on you will always be servants who cut wood and carry water for the house of my God.”
І відказали вони Йозейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що надїлить вам усю землю, а всї осадники землї вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас із сьвіту, та й учинили таке дїло.
They replied, “We did it because we — your servants — were clearly told that the LORD your God commanded his servant Moses to give you this entire land and to destroy all the people living in it. So we feared greatly for our lives because of you. That is why we have done this.
Тепер же ми оддані тобі в руки; чини з нами, що тобі здається добрим і праведним.
Now we are at your mercy — do to us whatever you think is right.”
Так і вчинив з ними Ісус, та й оборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх.
So Joshua did not allow the people of Israel to kill them.
І зробив їх Йозуа тодї дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місцї, яке б нї вибрав Господь.
But that day he made the Gibeonites the woodcutters and water carriers for the community of Israel and for the altar of the LORD — wherever the LORD would choose to build it. And that is what they do to this day.