Переклад Куліша та Пулюя

Darby Bible Translation

Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.

1

Christ's Sacrifice Once for All

For the law, having a shadow of the coming good things, not the image itself of the things, can never, by the same sacrifices which they offer continually yearly, perfect those who approach.

2

Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.

2

Since, would they not indeed have ceased being offered, on account of the worshippers once purged having no longer any conscience of sins?

3

А в них що року (робить ся) спомни гріхів.

3

But in these [there is] a calling to mind of sins yearly.

4

Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.

4

For blood of bulls and goats [is] incapable of taking away sins.

5

Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.

5

Wherefore coming into the world he says, Sacrifice and offering thou willedst not; but thou hast prepared me a body.

6

Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.

6

Thou tookest no pleasure in burnt-offerings and sacrifices for sin.

7

Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."

7

Then I said, Lo, I come (in [the] roll of the book it is written of me) to do, O God, thy will.

8

Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,

8

Above, saying Sacrifices and offerings and burnt-offerings and sacrifices for sin thou willedst not, neither tookest pleasure in (which are offered according to the law);

9

потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.

9

then he said, Lo, I come to do thy will. He takes away the first that he may establish the second;

10

По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.

10

by which will we have been sanctified through the offering of the body of Jesus Christ once for all.

11

І всякий же сьвященик стоїть щодня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.

11

And every priest stands daily ministering, and offering often the same sacrifices, which can never take away sins.

12

Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,

12

But *he*, having offered one sacrifice for sins, sat down in perpetuity at [the] right hand of God,

13

дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.

13

waiting from henceforth until his enemies be set [for the] footstool of his feet.

14

Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.

14

For by one offering he has perfected in perpetuity the sanctified.

15

Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:

15

And the Holy Spirit also bears us witness [of it]; for after what was said:

16

"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

16

This [is] the covenant which I will establish towards them after those days, saith [the] Lord: Giving my laws into their hearts, I will write them also in their understandings;

17

і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."

17

and their sins and their lawlessnesses I will never remember any more.

18

А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

18

But where there [is] remission of these, [there is] no longer a sacrifice for sin.

19

Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,

19

A Call to Persevere

Having therefore, brethren, boldness for entering into the [holy of] holies by the blood of Jesus,

20

дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,

20

the new and living way which he has dedicated for us through the veil, that is, his flesh,

21

і Єрея великого над домом Божим,

21

and [having] a great priest over the house of God,

22

приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

22

let us approach with a true heart, in full assurance of faith, sprinkled as to our hearts from a wicked conscience, and washed as to our body with pure water.

23

держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)

23

Let us hold fast the confession of the hope unwavering, (for he [is] faithful who has promised;)

24

і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

24

and let us consider one another for provoking to love and good works;

25

не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

25

not forsaking the assembling of ourselves together, as the custom [is] with some; but encouraging [one another], and by so much the more as ye see the day drawing near.

26

Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,

26

For where we sin wilfully after receiving the knowledge of the truth, there no longer remains any sacrifice for sins,

27

а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.

27

but a certain fearful expectation of judgment, and heat of fire about to devour the adversaries.

28

Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

28

Any one that has disregarded Moses' law dies without mercy on [the testimony of] two or three witnesses:

29

Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

29

of how much worse punishment, think ye, shall he be judged worthy who has trodden under foot the Son of God, and esteemed the blood of the covenant, whereby he has been sanctified, common, and has insulted the Spirit of grace?

30

Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."

30

For we know him that said, To me [belongs] vengeance; *I* will recompense, saith the Lord: and again, The Lord shall judge his people.

31

Страшно впасти в руки Бога живого.

31

[It is] a fearful thing falling into [the] hands of [the] living God.

32

Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

32

But call to mind the earlier days in which, having been enlightened, ye endured much conflict of sufferings;

33

то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

33

on the one hand, when ye were made a spectacle both in reproaches and afflictions; and on the other, when ye became partakers with those who were passing through them.

34

Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.

34

For ye both sympathised with prisoners and accepted with joy the plunder of your goods, knowing that ye have for yourselves a better substance, and an abiding one.

35

Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

35

Cast not away therefore your confidence, which has great recompense.

36

Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

36

For ye have need of endurance in order that, having done the will of God, ye may receive the promise.

37

Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.

37

For yet a very little while he that comes will come, and will not delay.